Печуро Сусанна Соломонівна

радянський дисидент

Сусанна Соломонівна Печуро (22 липня 1933, Москва, РРФСР1 січня 2014, Москва, Росія) — радянська дисидентка.

До арешту, 1950—1951 рік

У віці 16 років займалась у літературному гуртку «Зелений шум»[джерело?] і разом з друзями організувала підпільну групу «Союз боротьби за справу революції». Через два роки, в 1951[1], була заарештована. У справі як обвинувачені проходили 16 школярів і студентів. У лютому 1952 року Військова колегія Верховного суду винесла вирок, за яким троє були розстріляні, ще троє отримали по 10 років таборів, інші, в тому числі Печуро, — 25 років тюрми.

Була визнана винною в зраді батьківщині, терористичній діяльності, антирадянській пропаганді та підготовці вбивства заступника голови ради міністрів Радянського Союзу Георгія Маленкова. Згодом також проходила підозрюваною у «справі лікарів». Більшу частину терміну провела у в'язницях міста Інта, Республіка Комі, після смерті Сталіна була переведена до Мордовії, після зменшення терміну ув'язнення була звільнена в 1956 році.

Після звільнення закінчила Московський історико-архівний інститут, працювала в інституті Африки. З кінця 1980-х років брала участь у меморіальному русі і входила до складу правління історико-просвітницького та правозахисного товариства.

Похована в Москві на Ніколо-Архангельському кладовищі.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати