Петер Штайн (Peter Stein; нар. 1 жовтня 1937 Берлін) — німецький театральний режисер, що працює в різних країнах, включаючи Росію. Проживає в Італії.

Петер Штайн
Народився 1 жовтня 1937(1937-10-01)[1][2][…] (86 років)
Берлін, Третій Рейх[1]
Країна  Німеччина
Діяльність театральний режисер, сценарист, актор, кінорежисер
Alma mater Франкфуртський університет, Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Lessing-Gymnasiumd
Знання мов німецька[4]
Членство Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd
Нагороди
IMDb ID 0825598

Біографія ред.

Батько Штайна - інженер, в 30-і роки працював на будівництві заводу в СРСР.

В молодості Петер захоплювався технікою, але студіював на факультетах філософії та германістики Франкфуртського університету. Систематичної театральної освіти він не отримав.

Театральну діяльність розпочав в 1964 році в мюнхенському «Каммершпіле» на посаді асистента режисера.

Як режисер Штайн дебютував в 1966 році постановкою п'єси Е. Бонда «Спасіння».

1968 року був змушений покинути театр - він публічно виступив проти війни у В'єтнамі, закликавши глядачів зробити пожертвування в'єтнамському Фронту звільнення. Після цього два роки працював в театрах Бремена і Цюриха.

Широка популярність прийшла до Штайна 1970 року, коли він разом з Клаусом Пайманом очолив театр «Шаубюне» (Schaubuehne) в Західному Берліні, в якому працював 15 років. У «Шаубюне» Штайн стверджував концепцію так званого «театру права голосу» (Mitbestimmungstheater), що передбачала участь не тільки всіх членів творчого колективу, але і технічного персоналу в прийнятті важливих для театру рішень, в тому числі і що стосуються репертуарної політики. Підхоплена різними режисерами, зокрема Петером Палич у Франкфурті-на-Майні, ця модель сприяла в не тільки демократизації, а й політизації театру в Західній Німеччині.

Примітки ред.

  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11861729X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Filmportal.de — 2005.
  3. Theaterlexikon der Schweiz / Hrsg.: A. Kotte
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання ред.