Перший закон географії Тоблера
Перший закон географії, на думку Уолдо Тоблера, «усе пов'язано з усім іншим, але близькі речі більше пов'язані, ніж далекі речі»[1]. Цей закон є основою фундаментальних концепцій просторової залежності та просторової автокореляції і застосовується спеціально для методу зважування зворотної відстані для просторової інтерполяції та для підтримки регіоналізованої теорії змінних для кригінгу[2]. Це сучасна формула принципу суміжності Девіда Юма.
Уперше Тоблер представив свою основну ідею під час засідання Комісії Міжнародного географічного союзу з якісних методів, яке відбулося 1969 року (згодом опублікована 1970 року). Хоча ця ідея проста у викладі, вона глибока. Без цього «весь спектр умов будь-якої точки на поверхні Землі в принципі міг би бути упакований на будь-якій невеликій ділянці. Не було б регіонів приблизно однорідних умов, які можна було б описати, надаючи атрибути об'єктам площі. Топографічні поверхні хаотично змінюватимуться, схили були б скрізь нескінченні, а контури таких поверхонь були б нескінченно щільними та зігнутими. Просторовий аналіз і, власне, саме життя були б неможливими»[3].
Менш відомим є його другий закон, який доповнює перший: «Явище, яке знаходиться поза сферою інтересів, впливає на те, що відбувається всередині»[4].
Примітки ред.
- ↑ Tobler W., (1970) «A computer movie simulating urban growth in the Detroit region» [Архівовано 8 березня 2019 у Wayback Machine.]. Economic Geography, 46(Supplement): 234—240.
- ↑ Kemp, Karen. «Encyclopedia of Geographic Information Science», SAGE, 2008, pp 146–147
- ↑ De Smith, Michael John; Goodchild, Michael F.; Longley, Paul. «Geospatial Analysis: A Comprehensive Guide to Principles, Techniques and Software Tools», Troubador Publishing Ltd, 2007, p 44
- ↑ Linear pycnophylactic reallocation—Comment on a paper by D. Martin, International Journal of Geographical Information Science, 13(1), 85–90, 1999