Пауль Вернер Гоппе (нім. Paul Werner Hoppe; 28 лютого 1910, Берлін15 липня 1974, Бохум) — німецький офіцер, оберштурмбаннфюрер СС, комендант концентраційного табору Штуттгоф.

Пауль Вернер Гоппе
нім. Paul Werner Hoppe
Народився 28 лютого 1910(1910-02-28)
Берлін, Німецька імперія
Помер 15 липня 1974(1974-07-15) (64 роки)
Бохум, Арнсберг, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg ФРН
Flag of Germany (1935–1945).svg Третій Рейх
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Діяльність офіцер
Членство СС
Посада Nazi concentration camp commandantd
Військове звання Оберштурмбаннфюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Конфесія зречення католицтваd
Нагороди
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Кільце «Мертва голова»

БіографіяРедагувати

Народився 28 лютого 1910 року в сім'ї архітектора. Його батько помер, коли йому було два роки. Хлопчика виховував хрещений батько, що відрізняється демократичними поглядами. Після закінчення школи в 1931 році Гоппе вступив до технічного університету в Берліні на курс озеленення та садівництва. 1 червня 1932 року вступив у Націонал-соціалістичний студентський союз. У 1933 році вступив у СС (№ 116 695). Також був членом НСДАП (членський квиток № 1 596 491). У 1934 році проходив підготовчий курс керівництва піхотними військами. У 1935 році вступив в юнкерську школу СС в Брауншвейгу. Був переведений в концтабір Оранієнбург в квітні 1936 року, де очолив охоронну роту. Гоппе був одружений з Шарлоттою Барановскі, дочкою Германа Барановскі — одного з керівників системи концтаборів. У 1938 році став ад'ютантом інспектора концтаборів Теодора Ейке. У 1939 році був призваний на фронт, брав участь в Польській і Французькій кампаніях. У 1941 році Гоппе відправили на Східний фронт. Навесні 1942 року був поранений під Дем'янська і був визнаний непридатним для військової служби. 1 вересня 1942 року стало комендантом концтабору Штуттгоф. Керував широкомасштабним знищенням людей і саме при ньому Штуттгоф став табором смерті.

Після війни переховувався під фальшивим іменем. Його заарештували в квітні 1946 року, але Гоппе зміг втекти до Швейцарії в 1949 році. Пізніше повернувся до Західної Німеччини в грудні 1952 року. 17 квітня 1953 був заарештований у Віттені. 4 червня 1957 році засуджений до 9 років тюремного ув'язнення. У 1960 році він був достроково звільнений. Помер в 1974 році в Бохумі.

Нагороди[1]Редагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Hoppe, Paul Werner - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 2019-04-24. 

ЛітератураРедагувати

  • Ulrich Herbert, Karin Orth, Christoph Dieckmann. Die nationalsozialistischen Konzentrationslager. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2002. — ISBN 3-596-15516-9.
  • Gerhard Paul, Broder Schwensen. Stephan Link: „Rattenlinie Nord“. Kriegsverbrecher in Flensburg und Umgebung im Mai 1945 // Mai ’45. Kriegsende in Flensburg. — Flensburg: Gesellschaft f. Flensburger Stadtgesch, 2015. — ISBN 978-3925856754.
  • Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2005. — ISBN 3-596-16048-0.
  • Carina Baganz: Zehn Wochen KZ Wöbbelin – Ein Konzentrationslager in Mecklenburg 1945; Mahn- und Gedenkstätten Wöbbelin, 2000
  • "LG Bochum 4. Juni 1957". In: Justiz und NS-Verbrechen. Sammlung deutscher Strafurteile wegen nationalsozialistischer Tötungsverbrechen 1945–1966, Bd. XIV, hrsg. von Irene Sagel-Grande, H. H. Fuchs und C. F. Rüter. Amsterdam : University Press, 1976, Nr. 446, S. 147–234
  • Andrea Rudorff. Das KZ Auschwitz 1942–1945 und die Zeit der Todesmärsche 1944/45. — Berlin/Boston: Walter de Gruyter, 2018. — С. 623. — 869 с. — ISBN 978-3-11-036503-0.