Відкрити головне меню

«Партія веде» — хрестоматійний у радянські часи вірш Павла Тичини. Вірш став одним із символів радянської літератури.

Зміст

Історія створення і публікаціїРедагувати

Написаний у 1933 як піонерський марш. За свідченням письменника Івана Цюпи вірш був відхилений (як невдалий) одним із дитячих журналів.

За збігом обставин він потрапив до рук кореспондента московської газети «Правда», який у складі журналістської бригади у Харкові готував матеріал про Україну. В редакції «Правди» твір сприйняли як надзвичайно талановитий і актуальний.

21 листопада 1933 року вірш «Партія веде» був уперше опублікований в газеті «Правда» українською мовою. Відтоді цей твір став хрестоматійним, символом радянської літератури.

Вірш «Партія веде» відкрив однойменну збірку, яка з'явилася того ж року і перевидавалася багато разів.

ТрактуванняРедагувати

Станіслав Цалик і Пилип Селігей пишуть[1]:

«Як нещодавно виявилося, «Партія веде» насправді є… своєрідним ремейком твору 13-річної давнини і протилежного спрямування. Ще в травні 1920-го на Софійському майдані Павло Григорович палко вітав українсько-польське військо, яке витурило з Києва більшовиків. Переповідають, що ту промову він завершив так: «А червону гидь // будем, будем бить!»

Інші дослідники вважають вірш повною капітуляцією митця перед тоталітаризмом, проголошеною в головній газеті СРСР в один із найстрашніших для України років[2].

Усталений текст вірша «Партія веде» не цілком відповідає волі автора — існує запис П. Тичини: "До вірша «Партія веде»

замість «всіх панів» треба «всіх катів» «паліїв за паліями»
[джерело?]

З невідомих причин авторські побажання не були враховані видавцями.

ПриміткиРедагувати

  1. Станіслав Цалик, Пилип Селігей «Таємниці письменницьких шухляд» — художньо-документальне дослідження, вийшло 2010 в серії «Невідома Україна» (видавництво — інформаційно-аналітична агенція «Наш час»; 2-ге вид. — 2011), (сторінка 98).
  2. П'ять Тичин (сьогодні — 120 років з дня народження поета) «Українська правда»

ПосиланняРедагувати