Гуска (герб)
Гуска (Ансер (з латини - Гусак), Будзіш, Папарона, пол. Gąska, Anser, Budzisz, Paparona) — шляхетський герб італійського походження.
| Гуска | |
|---|---|
 | |
| Деталі | |
| Ранні версії | 1402 (запис), 1501 (печатка) |
| Використання | 56 родів |
Опис герба ред.
У блакитному полі срібний гусак, що сидить на зеленій траві. Клейнод: п'ять страусиних пір'їн. Намет блакитний, підбитий сріблом.
Найдавніші згадки ред.
Найстаріший запис від 1402 року, найстаріша печатка від 1501 року.
Історія ред.
Дана гербова емблема бере свій початок, згідно переказів, від капітолійських гусей, врятувавших Рим під час облоги його галлами (сенонами). В XIV столітті цей герб приніс в Польщу італієць Мамфіоль, незабаром він швидко поширився серед місцевої шляхти (порівн. герб Лебідь).
Роди ред.
Авдзевичі (Audziewicz, Awdziewicz).
Більдзешевські (Bildzieszewski)[1], Будашевські (Budaszewski), Будзиловичі (Будиловичі) (Budziłowicz), Будзіші (Будзиші) (Budzisz), Будзішевські (Budziszewski), Будзьки (Будьки) (Budźko), Будзьковські (Budźkowski), Буйновські (Bujnowski), Бурихи (Burych), Бурі (в одн. Бурий) (Bury)[2][3] Бучеки (Buczek).
Вадорацькі (Wadoracki), Водзінецькі (Wodziniecki), Водзірацькі (Wodziracki), Воюцькі (Wojucki), Вощенки (Woszczenko), Вуйдзини (Wuydzyn).
Галіни (Galin), Ганашевські (Hanaszewski), Горлішевські (Gorliszewski), Гуски (Ґонски) (Gąska).
Давибінські (Dawibiński) (чи Дрвибінські (Drwibiński)), Дружбинські (Drużbiński).
Жекецькі (Ржекецькі) (Rzekiecki), Жекоцькі (Ржекоцькі) (Rzekocki).
Заборовські (Zaborowski).
Калувури (Kałuwur), Камьономойські (Kamionomojski).
Ліхавські (Лихавські) (Lichawski), Ліховські (Лиховські) (Lichowski).
Неводські (Niewodzki), Ненідські (Nienidzki).
Папари (Papara), Па(р)жинчевські (Parzynczewski), Па(р)жневські (Parzniewski), Па(р)жнічевські (Parzniczewski), Па(р)жньовські (Parzniowski), Парницькі (Parnicki), Парпури (Parpura), Пневські (Пнівські) (Pniewski), Пстроконські (Pstrokoński).
Равілі (в одн. Равіль) (Rawil), Ратинські (Ratyński), Ровинські (Ровінські) (Rowiński).
Святловські (Światłowski), Спирни (Spyrn).
Тшебіцькі (Требицькі, Тржебицькі) (Trzebicki).
Ходовські (Chodowski), Ходубські (Chodubski), Ходуські (Choduski), Холодовські (Chołodowski).
Шидловські (Szydłowski).
Ярогловські (Jarogłowski), Яхлицькі (Jachlicki), Ячиці (в одн. Ячиць) (Jaczyc).
Бібліографія ред.
- Tadeusz Gajl: Herbarz polski od średniowiecza do XX wieku: ponad 4500 herbów szlacheckich 37 tysięcy nazwisk 55 tysięcy rodów. L&L, 2007. ISBN 978-83-60597-10-1.
Примітки ред.
- ↑ Siarhiej Rybčonak: Herboŭnik biełaruskaj šlachty. T. 2. Miensk: НАРБ, 2007, s. 293. ISBN 978-985-6372-52-3. (biał.)
- ↑ Herbarz Orszański, Witebsk 1900
- ↑ Andrzej Brzezina Winiarski. Herby Szlachty Rzeczypospolitej. Wydawnictwo De Facto, Warszawa 2006