Вікіпедія

Панюшкін Олександр Семенович

Олександр Семенович Панюшкін (14 серпня 1905(19050814), Самара, тепер Російська Федерація — 12 листопада 1974, місто Москва) — радянський діяч органів державної безпеки, дипломат, надзвичайний і повноважний посол СРСР у Китаї, США та КНР, завідувач відділу закордонних кадрів ЦК КПРС, генерал-майор (31.05.1954). Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1941—1952 та 1956—1971 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1956 роках. Депутат Верховної Ради Російської РФСР 7—8-го скликань.

Панюшкін Олександр Семенович
Народився 14 серпня 1905(1905-08-14)[1]
Самара, Російська імперія
Помер 12 листопада 1974(1974-11-12)[1] (69 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність дипломат, політик, військовослужбовець, посол
Alma mater Особливий факультет Військової академії РСЧА імені М. Фрунзеd
Заклад KGB
Посада Ambassador of the Soviet Union to the People's Republic of Chinad і Ambassador of the Soviet Union to the Republic of Chinad
Військове звання генерал-майор
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Панюшкін.

Життєпис ред.

Народився в родині робітника. Навчався в церковно-парафіяльній школі.

У травні 1920 року пішов добровольцем до Червоної армії. У травні 1920 — січні 1921 року — кур'єр амбулаторії Заволзького окружного військово-санітарного управління в місті Самарі.

У січні — грудні 1921 року навчався на 18-их кавалерійських курсах в Самарі, проте захворів на малярію і через це в грудні 1921 був демобілізований з армії.

У січні — червні 1922 року — санітар евакопункту в місті Самарі. У червні — листопаді 1922 року — трубач 4-го окремого дивізіону ДПУ в Самарі.

У грудні 1922 — жовтні 1924 року — ремонтний робітник 2-ї дільниці служби колії Самаро-Златоустівської залізниці. У 1923 році вступив до комсомолу.

У жовтні 1924 — вересні 1927 року — курсант Борисоглібсько-Ленінградської кавалерійської школи РСЧА.

Член ВКП(б) з червня 1927 року.

У жовтні 1927 — листопаді 1930 року — помічник начальника застави 59-го Приморського прикордонного загону ОДПУ.

У листопаді 1930 — лютому 1932 року — ад'ютант, інструктор бойової підготовки, в березні 1932 — квітні 1933 року — командир шабельного дивізіону маневреної групи 59-го Приморського прикордонного загону ОДПУ.

У червні 1933 — вересні 1934 року — командир шабельного дивізіону 58-го Гродековського прикордонного загону ОДПУ.

У вересні 1934 — квітні 1935 року — комендант Барабаш-Левадовської прикордонної дільниці 58-го Гродековського прикордонного загону ОДПУ.

У травні 1935 — серпні 1938 року — слухач спеціального факультету Військової академії РСЧА імені Фрунзе.

У серпні — жовтні 1938 року — помічник начальника відділення 5-го відділу ГУДБ НКВС СРСР.

У жовтні — грудні 1938 року — в.о. начальника, 23 грудня 1938 — 7 червня 1939 року — начальник 3-го спеціального відділу НКВС СРСР. Брав участь в арешті Миколи Єжова.

З 10 липня 1939 року — уповноважений Ради народних комісарів СРСР із реалізації торгівельної угоди в Китаї. З липня 1939 по вересень 1944 року був головним резидентом НКВС СРСР у Китаї, під його керівництвом діяло до 12 резидентур.

28 серпня 1939 — 9 травня 1941 року — повноважний представник СРСР у Китаї. 9 травня 1941 — 3 квітня 1945 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Китаї.

5 вересня 1944 — 30 травня 1947 року — 1-й заступник завідувача відділу міжнародної політики (зовнішньої політики) ЦК ВКП(б).

30 травня — листопад 1947 року — головний секретар Комітету інформації Ради міністрів СРСР.

25 жовтня 1947 — 12 червня 1952 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Сполучених Штатах Америки. Одночасно у листопаді 1947 — червні 1952 року — резидент МДБ СРСР у США.

13 червня 1952 — 10 березня 1953 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Китайській Народній Республіці.

У березні — липні 1953 року — в резерві Міністерства закордонних справ СРСР.

18 липня 1953 — 17 березня 1954 року — начальник II-го головного управління Міністерства внутрішніх справ СРСР, член колегії МВС СРСР.

17 березня 1954 — 23 червня 1955 року — начальник I-го головного управління КДБ при Раді міністрів СРСР.

У червні 1955 — липні 1959 року — голова Комісії з виїздів за кордон при ЦК КПРС.

У липні 1959 — 20 грудня 1962 року — завідувач відділу кадрів дипломатичних і зовнішньоторгівельних органів ЦК КПРС. 20 грудня 1962 — 12 травня 1965 року — завідувач відділу кадрів дипломатичних і зовнішньоекономічних органів ЦК КПРС. 12 травня 1965 — 14 березня 1973 року — завідувач відділу закордонних кадрів ЦК КПРС.

З квітня 1973 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 12 листопада 1974 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Військові звання ред.

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Who led the NKVD

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Панюшкін_Олександр_Семенович&oldid=40515902