Павлюк Микола Пантелеймонович
Павлюк Микола Пантелеймонович (нар. 14 січня 1940, Чугуїв, Харківська область) — колишній начальник ДП «Одеський морський торговельний порт».
| Павлюк Микола Пантелеймонович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився |
14 січня 1940 (84 роки) місто Чугуїв, Харківська область | |||||
| Громадянство |
 СРСР →  Україна | |||||
| Діяльність | політик | |||||
| Відомий завдяки | начальник Одеського порту | |||||
| Alma mater | Одеський національний морський університет | |||||
| Посада | народний депутат України[1] | |||||
| Партія | Народно-демократична партія | |||||
| Батько |
Пантелеймон Григорович (1914—1984) | |||||
| Мати |
Дарина Трохимівна (1920—2011) | |||||
| У шлюбі з |
Надія Тимофіївна (1944) | |||||
| Нагороди |
| |||||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 4-го скликання | |||
| НДП | 14 травня 2002 | — | 8 вересня 2005 |
Життєпис ред.
Народився 14 січня 1940 р. в Чугуєві Харківської області, українець.
Освіта і початок кар'єри ред.
Одеський інститут інженерів морського флоту, експлуатаційний факультет (1964), «Експлуатація водного транспорту».[2]
- вересень 1956 — вересень 1957 — студент Одеського інститут інженерів морського флоту.
- вересень1957 — серпень1958 — кочегар ЖКО Судноремонтного заводу № 1, місто Одеса.
- вересень 1958 — вересень 1960 — студент Одеського інститут інженерів морського флоту.
- вересень 1960 — лютий 1966 — вантажник, змінний диспетчер, стивідор 2-го району Одеського морського торговельного порту.
- лютий—грудень 1966 — служба в армії.
- грудень 1966—1970 — змінний диспетчер, старший змінний диспетчер, старший диспетчер 2-го району,
- 1970—1975 — заступник начальника 2-го району з експлуатації,
- 1975—1980 — головний диспетчер порту,
- 1980—1985 — заступник начальника з експлуатації,
- з січня 1985 — начальник Одеського морського торговельного порту.
Політична кар'єра ред.
Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Блоку НДП, № 3 в списку. На час виборів: начальник ДП «Одеський морський торговельний порт», член НДП[3].
Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до вересня 2005, виборчий округ № 137, Одеська область, самовисування. За проголосувало 31.33 %, 9 суперників. На час виборів: начальник Одеського порту, член НДП.
- Член фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002),
- член фракції НДП (червень 2002 — травень 2004),
- член фракції НДП та ПППУ (травень — грудень 2004),
- член фракції «Трудова Україна» та НДП (грудень 2004 — лютий 2005),
- член фракції НДП та групи «Республіка» (лютий — квітень 2005).
- Голова підкомітету з питань морського і річкового транспорту Комітету з питань будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства і зв'язку (з червня 2002). Склав депутатські повноваження 8 вересня 2005[4].
Голова Одеського обласного Фонду миру, член Одеського міськвиконкому.
1999 — довірена особа кандидата у Президенти України Леоніда Кучми у територіальному виборчому окрузі. Дійсний член Транспортної академії України (травень 1998).
Член Політради НДП (з грудня 2002), член Політвиконкому.
Автор статей ред.
- «Одеський порт захищає навколишнє середовище» (1996),
- «Одеський порт — курсом ринкових реформ» (1996),
- «Нафтогавань більше не порушує екологічної рівноваги» (1998),
- «Шляхи розвитку Одеського порту» (1999),
- «Ринкова стратегія Одеського порту» (2000),
- «Ґарантія добробуту городян» (2000).
Підсумки роботи ред.
22 липня 2011 Павлюка було затримано прокуратурою.[5] Він підозрюється в зловживанні службовим становищем, коли незаконно витратив в інтересах комерційної структури на ремонт готелю «Одеса» понад 170 тисяч грн.[6]
25 липня Центральний суд Сімферополя звільнив його з Сімферопольського ІТТ, однак вже 26 липня його було затримано за рішенням слідчого прокуратури Автономної Республіки Крим за підозрою у скоєнні посадового злочину.[7][8]
Підозрювалось, що посадові особи порту 2005 року незаконно передали комерційній установі в користування на 49 років готельний комплекс «Одеса», завдавши державі суттєвий збиток. Окрім іншого, Павлюкові інкримінували отримання хабаря.[9] Згодом Павлюка було відпущено під заставу в 170 тис. грн.[8]
Павлюка було госпіталізовано з підозрою на інсульт. Перебував у СІЗО.[6]
Під час розслідування Павлюк відшкодував державі майже 500 тис. грн, після чого 13 лютого 2012 року Орджонікідзевський районний суд Запоріжжя амністував його щодо витрат 700 тис. грн. Його було звільнено від покарання на підставі закону України про амністію.[10]
Тричі Сімферопольський суд відпускав Павлюка з-під варти і тричі його одразу арештовувала прокуратура[11]. Митрополит УПЦ МП Олексій Саввін (Митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, а також двічі депутат Одеської облради від Партії регіонів[12], відомий противник Української незалежної церкви і прибічник ідеї Російського світу) звернувся до тодішнього президента Януковича з проханням розібратись у питанні щодо підозр до людини, яка «проявила себе як неабияких здібностей керівник, зробила для збереження і збільшення підприємства й морської галузі України більше, ніж хто-небудь».[13]
В жовтні 2011 року Павлюк склав повноваження директора, отримавши посаду почесного президента Одеського порту.[14]
Інше ред.
- Володіє англійською мовою.
- Захоплення: теніс, полювання.
Сім'я ред.
- батько Пантелеймон Григорович (1914—1984);
- мати Дарина Трохимівна (1920—2011);
- дружина Надія Тимофіївна (1944).
Нагороди ред.
- Почесний громадянин міста Одеси (2000).
- Почесний працівник ММФ СРСР (1989).
- «Золота медаль» Асоціації сприяння промисловості Франції (1998).
- Медаль «За доблесну працю» (1970).
- Орден Трудового Червоного Прапора (грудень 1973).
- Орден «За заслуги» III (липень 1998)[15], II ступенів (квітень 1999)[16].
- Герой України (з врученням ордена Держави, 14 січня 2000)[17].
Джерела та література ред.
- В. Й. Бузало. Павлюк Микола Пантелеймонович [Архівовано 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 17. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Примітки ред.
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
- ↑ «Порт є саме існування Одеси!» - Журнал Віче. Архів оригіналу за 19 жовтня 2014. Процитовано 28 квітня 2017.
- ↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 31 грудня 2005 року № 345 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Блоку НДП»
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 8 вересня 2005 року № 2841-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Павлюка М.П.»
- ↑ Прокуратура "перерила" Одеський порт. Українська правда. Архів оригіналу за 3 жовтня 2014. Процитовано 28 квітня 2017.
- ↑ а б Німецькі портовики навчилися вести бізнес по-українськи. Економічна правда. Архів оригіналу за 13 листопада 2016. Процитовано 28 квітня 2017.
- ↑ Korrespondent.net. Директора Одеського морпорту звільняти не будуть, а екс-директора Іллічівського - оголосили в розшук (рос.). Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 28 квітня 2017.
- ↑ а б Проти керівника Одеського порту порушили третю кримінальну справу - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 28 квітня 2017.
- ↑ Начальника Одеського порту взяли за хабар. Економічна правда. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 28 квітня 2017.
- ↑ Суд амністував екс-керівника Одеського морпорту в одній із кримінальних справ - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 28 квітня 2017.
- ↑ У Сімферополі вже втретє суд відпускає, а прокуратура одразу затримує начальника Одеського порту - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 28 квітня 2017.
- ↑ Архиерей Московского патриархата возглавил список по выборам в Одесский облсовет от Партии регионов. www.portal-credo.ru. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 28 квітня 2017.
- ↑ В УПЦ МП заступилися за начальника Одеського порту - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 квітня 2017.
- ↑ Колесніков розірвав контракт з начальником Одеського порту - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 28 квітня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 7 липня 1998 року № 750/98 «Про відзначення нагородами України працівників морського та річкового флоту»
- ↑ Указ Президента України від 14 квітня 1999 року № 378/99 «Про відзначення нагородами України працівників підприємств, установ і організацій Одеської області»
- ↑ Указ Президента України від 14 січня 2000 року № 63/2000 «Про нагородження відзнакою Президента України "Герой України"»
Посилання ред.
- сайт ВРУ
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 26 липня 2020 у Wayback Machine.]