Павлодарська ТЕЦ-2
Павлодарська ТЕЦ-2 — теплова електростанція на північному сході Казахстану.
| Розташування |
 Казахстан | |||
|---|---|---|---|---|
| Введення в експлуатацію | 1961—1963 | |||
| Модернізація | 1969 (модернізація турбін 1, 2 та 3), 1985 (друга модернізація турбін 1 та 2) | |||
| Вид палива | вугілля | |||
| Котельні агрегати | 4 парові Барнаульський котельний завод БКЗ-160-100Ф (М) (котли 1—4, після модернізації), 1 парова Барнаульський котельний завод БКЗ-160-100Ф (М) (котел 5), 2 водогрійні Вулкан ПТВМ-50 (котли 1В та 2В) | |||
| Турбіни | всі парові, 2 Уральський турбомоторний завод ВПТ-25-4 / ПР-25-90/10 (турбіни 1 та 2, до / після модернізації), Ленінградський металічний завод ВПТ-50-2 / ПТ-60-90/13 (турбіна 3, до / після модернізації) | |||
| Електрогенератори | 2 Новосибірський турбогенераторний завод ТВС-30 (турбогенератори 1—2), 1 Новосибірський турбогенераторний завод ТВ-60-2 (турбогенератор 3) | |||
| Встановлена електрична потужність |
120 (1969), 110 (1985) | |||
| Встановлена теплова потужність |
358 Гкал/год (1969), 332 Гкал/год | |||
| Річне виробництво електроенергії, млн кВт·год |
650 (1986) | |||
| Материнська компанія | «Павлодаренерго» | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
Координати: 52°19′19″ пн. ш. 76°58′03″ сх. д. / 52.32194° пн. ш. 76.96750° сх. д.
У 1961—1963 роках на майданчику станції ввели в дію чотири парові котли виробництва Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-160-100Ф продуктивністю по 160 тонн пари на годину. Вони живили три парові турбіни — дві виробництва Уральського турбомоторного заводу ВПТ-25-4 типу потужністю по 25 МВт (стали до ладу в 1961, станційні номери 1 та 2) та одну від Ленінградського металічного заводу типу ВПТ-50-2 потужністю по 50 МВт (1963 рік, номер 3).
У 1969-му котельне господарство підсилили за рахунок модернізованого котла типу БКЗ-160-100Ф (М) продуктивністю 190 тонн пари на годину, крім того, перші чотири котли також були модернізовані до рівня БКЗ-160-100Ф (М) із відповідним збільшенням продуктивності. Одночасно потужність турбін № 1 та № 2 була збільшена до 30 МВт, а турбіни № 3 — до 60 МВт із перемаркуванням у тип ПТ-60-90/13.
Для збільшення теплової потужності в тому ж 1969-му встановили два водогрійні котли від бухарестського заводу «Вулкан» продуктивністю по 100 Гкал/год.
У 1985-му турбіни 1 та 2 пройшли повторну модернізацію зі зниженням потужності до 25 МВт та перемаркуванням у тип ПР-25-90/10.
Як паливо ТЕЦ споживає вугілля.
Для видалення продуктів згоряння використовують димар висотою 100 метрів.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ та 35 кВ.[1][2][3][4]
Примітки ред.
- ↑ Павлодарская энергосистема | Энергетика Северного и Центрального Казахстана. электрические сети (ru-RU) . Процитовано 15 січня 2024.
- ↑ ЭНЕРГЕТИКА КАЗАХСТАНА Движение к рынку Алматы 1998 г. (PDF).
- ↑ ТЭЦ-2: выносливость и прочность | АО «ПАВЛОДАРЭНЕРГО». pavlodarenergo.kz. Процитовано 15 січня 2024.
- ↑ tekhnicheskoe-sostoyanie-trekh-tets-pavlodara-kharakterizuetsya-vysokim-iznosom-minenergo.