Павленко Марина Степанівна
| Павленко Марина Степанівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 Марина Павленко | ||||
| Народилася | 30 березня 1973 (51 рік) Старичі, Львівська область | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | поетеса, письменниця, художниця | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | вірші, дитяча література | |||
| Magnum opus | «Чар-папороть» «Як дожити до ста» «Півтора бажання» «Домовичок з Палітрою» | |||
| Премії | «Смолоскип» (2000, 2001, 2002) «Гранослов» (1996, 2002) «Благовіст» | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Марина Павле́нко (30 березня 1973, село Старичі, Яворівський район, Львівська область) — українська поетеса, письменниця, художниця, науковиця, педагогиня. Найвідоміші твори: «Як дожити до ста», «Півтора бажання», «Домовичок із палітрою», «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських».
Життєпис
ред.Народилася 30 березня 1973 року у селі Старичі Яворівського району Львівської області в родині вчителів. Незабаром родина переїхала на Черкащину. Саме завдяки батьку (вчителю української мови та літератури) Марина і почала писати перші твори. З відзнакою закінчила Уманський державний педінститут (нині університет) імені П. Г. Тичини. По закінченню вузу працює вчителькою початкових класів Уманської міської гімназії, а з 2000 року Марина Степанівна — викладач кафедри української літератури й українознавства рідного університету. Вона — кандидат педагогічних наук, доцент, автор багатьох наукових публікацій, методичних рекомендацій «У країні Лісових Дзвіночків», монографії про П. Тичину. Член національної спілки письменників України. Автор збірок поезій: «Бузкові зошити» (1997), «Час-папороть», «Душа осики», романів для підлітків «Русалонька із 7-В…», книги казок «Півтора бажання (Казки старої Ялосоветиної скрині)», повістей-казок «Домовичок з палітрою», «Домовичок повертається», повістей «Миколчині історії», «Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів?». Як художниця, Марина Павленко проілюструвала чимало збірок (у тому числі й власні). Як художник-ілюстратор Марина Павленко стала відома завдяки оформленню видань своїх поетичних творів: «Чар-папороть» (2002 р.), «Душа осики» (2006 р.). За монографію «Тичининська формула українського патріотизму» Марина Степанівна Павленко відзначена літературної премії «Благовіст». Викладає сучасну українську літературу на кафедрі української літератури та народознавства Уманського державного педагогічного університету.
Захоплення
ред.- Малювання:
- Створила ряд книжок-розмальовок (Пан Крабс, 1998)
- Ілюструвала власні книжки «Чар-папороть» і «Півтора бажання»
Творчість
ред.Поезія
ред.- «Бузкові зошити» (Київ: «Гранослов», 1997),
- «Чар-папороть» (Львів: «Каменяр», 2002);
Проза
ред.- збірка оповідань «Як дожити до ста» (Київ: «Гранослов», 2004),
- повість-казка «Домовичок із палітрою» (Київ: «Смолоскип», 2001),
- цикл казок «Півтора бажання (Казки з Ялосоветиної скрині)» (Київ: «Смолоскип», 2004),
- Марина Павленко про Павла Тичину, Надію Суровцову, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ірину Жиленко / М. Павленко. — Київ : Грані-Т, 2009. — 120 с.: іл. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-250-3
Одна з авторів всеукраїнських дитячих видань «Ангелятко» та «Ангеляткова наука».
- «Русалонька із 7-В та загублений у часі» (Вінниця: «Теза», 2007)[2];
- «Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу» (Вінниця: «Теза», 2008, 2011)[3];
- «Русалонька із 7-В в тенетах лабіринту» (Вінниця: «Теза», 2011);
- «Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія» (Вінниця: «Теза», 2013).
Наукові студії
ред.- «Тичининська формула українського патріотизму» (Умань: «Алмі», 2002),
- «У країні лісових дзвіночків». Нові підходи до використання творчості П. Тичини в навчально-виховному процесі початкової школи: Методичні рекомендації." (Умань: 2002),
- упорядник збірника спогадів про Павла Тичину «З любов'ю і болем» (К.: Міленіум, 2005)-
Нагороди та відзнаки
ред.Марина Павленко — переможець і лауреат літературних конкурсів:
- «Гранослов» (1996 р. — поезія, 2002 р. — проза);
- «Привітання життя» (Львів, 1996);
- Літературний конкурс видавництва «Смолоскип» (2000, 2001, 2002)[4]
- «Коронація слова» (Київ, 2004);
- Української бібліотеки у Філадельфії (США, 1998);
- конкурсу на найкращу поему, присвячену річниці незалежності України (США, 2000);
- Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО) (2005);
- «Дитячий портал»(2005);
- Всеукраїнського конкурсу сучасної новели імені Валеріана Підмогильного (2006);
- Міжнародна недержавна українсько-німецька премія імені Олеся Гончара за збірку «Як дожити до ста»
- літературна премія «Благовіст» за монографію «Тичининська формула українського патріотизму»;
- Премія імені Миколи Рябого (2021) за оповідання «Драма в Умані».[5]
Посилання
ред.Примітки
ред.- ↑ Книга «Русалонька із 7-В або прокляття роду Кулаківських» на сайті видавництва. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 5 грудня 2010.
- ↑ Книга «Русалонька із 7-В та загублений у часі» на сайті видавництва. Архів оригіналу за 4 березня 2010. Процитовано 5 грудня 2010.
- ↑ Книга «Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу» на сайті видавництва. Архів оригіналу за 28 лютого 2009. Процитовано 5 грудня 2010.
- ↑ Лауреати видавництва «Смолоскип» 2002 року — Смолоскип України, № 5(82), травень 2002. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 вересня 2010.
- ↑ Перші лауреати премії ім. Миколи Рябого // Сайт ВОО НСПУ «Краснослов». — 2021. — 15 грудня. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.