Відкрити головне меню

Очна ставка — це одночасний допит двох раніше допитаних осіб, у показаннях яких є істотні суперечності, або це якась суперечка, але не поза очі комусь, а віч на віч.

В сучасному українському кримінальному процесі не застосовується через свою неефективність.

Зміст

Різновиди суперечностейРедагувати

Суперечності можуть полягати у такому:

  • ствердження однією та заперечення іншою особою одного й того ж факту, що є важливим для правильного вирішення кримінальної справи;
  • значні розбіжності щодо ознак певного об'єкта чи субєкта;
  • суттєві розбіжності щодо інших обставин справи, які стосуються предмета доказування: дати, часу, місця події та інших обставин справи.

Мета очної ставкиРедагувати

Мета очної ставки не усунення суперечностей у показаннях осіб, а перевірка правдивості раніше отриманих показань. Очна ставка проводиться, переважно не для збирання доказів, а для перевірки достовірності вже зібраних.

Підстави проведення очної ставки:

  • попередній допит кожної з двох осіб, викликаних на очних ставку;
  • наявність суперечностей у показаннях цих осіб.

Рішення про проведення очної ставки слідчий має приймати тільки в тому разі, коли він переконаний, що ця слідча дія сприятиме встановленню істини у справі, а не зашкодить цьому.

Учасниками очної ставки можуть бути особи, що мають як однакове, так і різне процесуальне становще (свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені). Не може бути учасниками очної ставки експерт, показання якого є лише розясненням наданих ним висновків у справі та самостійного значення не мають. На очній ставці можуть бути присутні: перекладач, законний представник, захисник та інші особи присутність яких не заборонена КПК України.

Процесуальний порядок проведення очної ставкиРедагувати

  1. На початку очної ставки слідчий встановлює, чи знають викликані на очну ставку особи один одного, в яких стосунках і відносинах вони перебувають;
  2. Свідків попереджають про кримінальну відповідальність за відмову давати показання та за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілих — за давання завідомо неправдивих показань (статті 384, 385 КК України);
  3. Особам, яких викликано на очну ставку, по черзі пропонуються дати показання про ті обставини справи, для зясування яких очну ставку призначено;
  4. Отримавши показання від обох учасників очної ставки, слідчий має право поставити додаткові запитання, а потім дозволити їм поставити запитання один одному;
  5. Показання, що дали учасники очної ставки на попередніх допитах, і зафіксовані за допомогою звукозапису, також можна оголосити лише після давання ними показань на очній ставці та запису їх до протоколу;
  6. Усі показання та відповіді на запитання заносяться до протоколу очної ставки в тій послідовності, в якій їх давали викликані особи. Показання допитуваних осіб і відповіді на поставлені їм запитання викладаються від першої особи та по можливості дослівно. По закінченні очної ставки та складання протоколу слідчий повинен надати можливість допитуваним особам особисто ознайомитись з його змістом або прочитати протокол уголос на їхнє прохання. Особи, що допитувались і були присутні при проведенні очної ставки, мають право просити про внесення доповнень і поправок до протоколу. Ці доповнення і поправки мають бути занесені до протоколу. Протокол підписють усі учасники очної ставки, а якщо він написний на декількох сторінках, то підписують кожну сторінку окремо.

Протокол очної ставкиРедагувати

Своєрідність допиту на очній ставці, відмінності в характері та обсязі показань кожної з допитуваних осіб впливають на вибір форми викладу описової частини протоколу очної ставки. Так, у деяких випадках доцільно викладати показання кожного з допитуваних, розділивши аркуш протоколу по вертикалі на дві частини. Відповідно кожен з допитуваних буде підписувати свої показання на відповідній частині аркуша.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати