Охорона здоров'я в Брунеї
Охорона здоров'я в Брунеї повністю забезпечується державою. У країні існують 10 шпиталів, а також приватні клініки[1].
Попри декларовану безкоштовність медицини, існує нерівноправність у доступі до медичних послуг залежно від етнічного походження громадян. Так, брунейці китайського походження частіше користуються приватними медичними послугами[2].
Всесвітня організація охорони здоров'я відмічає високу якість тестування безпеки продуктів харчування та хвороб домашньої худоби.[3]
Історія ред.
З 1927 року в Брунеї здійснюється лабораторний аналіз біологічних матеріалів[3].
До 1984 року в Брунеї існував лише один загальний шпиталь у Бандар-Сері-Бегавані. Надалі було побудовано новий комплекс, названий на честь дружини султана Хассанала Болкіаха Салехи — шпиталь Раджі Істері Пенгіран Анак Салехи (RIPAS)[4].
З початку 2010-х років у Брунеї розвивається сектор e-медицини[5].
Неінфекційні захворювання ред.
Станом на 2014 рік приблизно половина смертей у Брунеї спричинені неінфекційними захворюваннями, серед яких переважають онкологічні хвороби, серцеві захворювання, цукровий діабет і патології мозкового кровообігу[6]. При опитуванні працівників державних установ практично кожен десятий повідомляв, що мав особисту чи родинну історію онкологічного захворювання[7].
Інфекційні захворювання ред.
Станом на 2019 рік у Брунеї високий рівень вакцинації населення проти кору та інших вірусних хвороб, що досягає більше 95 %. Програма імунізації дітей розпочата 1957 року та охоплює 10 збудників захворювань, зокрема з 2012 року вакцинують проти папіломавірусу людини. Вакцини проти вітряної віспи, пневмококів та ротавірусу не покриваються державою, але доступні комерційно.[3]
2015 року в країні було переможено кір, 2018 року — краснуху.[3]
2020 року в Брунеї розпочалася епідемія коронавірусної хвороби 2019. Запроваджений режим суворих протиепідемічних заходів дозволив припинити розповсюдження вірусу впродовж березня-травня 2020 року. Станом на листопад 2020 року в країні зареєстровано менше 150 випадків хвороби, 3 людини померли.
Медичні установи ред.
До системи закладів охорони здоров'я входять 16 клінік матері й дитини[3].
Спеціалізована медицина ред.
Психіатрична допомога ред.
Станом на 2014 рік багато брунейців при ознаках психічних розладів звертаються до релігійних лідерів та духовних практиків, оскільки ці розлади стигматизовані в суспільстві й сприймаються як ознака впливу на людину духів та інших наднормальних сутностей[4].
Психіатричну допомогу в країні надають відділення психіатрії шпиталю RIPAS і відділення шпиталю в Куала-Белайті[4][8][9].
У Брунеї досі діє Акт щодо божевілля (англ. Lunacy Act) 1929 року, який вимагає примусового лікування пацієнтів з психічними розладами. З 2011 року триває робота над осучасненням законодавства[4].
Стоматологія ред.
Станом на 2010 рік у країні працювали 93 стоматологи[10] При цьому спеціалісти відмічають украй високий рівень карієсу в мешканців країни[11].
Примітки ред.
- ↑ Health systems in Brunei Darussalam. Commonwealth Health Online(англ.)
- ↑ Elizabeth Michelle Tant. Equity in access to healthcare in Brunei Darussalam: Results from the Brunei Darussalam Health System Survey (HSS). Global Health Institute, Duke University, 2014(англ.)
- ↑ а б в г д Joint external evaluation of IHR core capacities of Brunei Darussalam: mission report, 28 October-1 November 2019. Geneva: World Health Organization; 2020
- ↑ а б в г Hilda Ho. Mental healthcare in Brunei Darussalam: recent developments in mental health services and mental health law. Int Psychiatry. 2014 Nov; 11(4): 100—102.(англ.)
- ↑ Mohammad Nabil Almunawar, Zaw Wint, Kim Cheng Patrick Low, Muhammad Anshari.[Customer expectation of e-health systems in Brunei Darussalam J Health Care Finance]. Summer 2012;38(4):36-49.
- ↑ Ismail, Pg Khalifah Pg; Koh, David (2014). Role of occupational health in managing non-communicable diseases in Brunei Darussalam. Global Health Action. 7 (1): 25594. doi:10.3402/gha.v7.25594. ISSN 1654-9716.(англ.)
- ↑ Chong, Vui Heng; Kadir, Lydiana Harliza; Kamis, Zakaria; Kassim, Norhayati; Chong, Chee Fui (2019). Self- Reported Personal and Family History of Cancers in Brunei Darussalam: Result of an Integrated Health Survey. Asian Pacific Journal of Cancer Prevention. 20 (11): 3279—3284. doi:10.31557/APJCP.2019.20.11.3279. ISSN 2476-762X.(англ.)
- ↑ Kumaraswamy, N. (2007). Psychotherapy in Brunei Darussalam. Journal of Clinical Psychology. 63 (8): 735—744. doi:10.1002/jclp.20388. ISSN 0021-9762.(англ.)
- ↑ Reehan Sabri, Ajmal-Khan Kudlebbai.Psychiatry in Brunei Darussalam. Int Psychiatry. 2008 Apr 1;5(2):34-36.(англ.)
- ↑ Wilson, Nairn H. F.; Shamshir, Z. Abidin; Moris, Sylviana; Slater, Mabel; Kok, Ei Chuen; Dunne, Stephen M.; Said, Samsiah H. M.; Lee, James M. K.; Gallagher, Jennifer E. (2013). Dental workforce development as part of the oral health agenda for Brunei Darussalam. International Dental Journal. 63 (1): 49—55. doi:10.1111/idj.12005. ISSN 0020-6539.(англ.)
- ↑ Jones, A (2001). Dental transfigurements in Borneo. British Dental Journal. 191 (2): 98—102. doi:10.1038/sj.bdj.4801106. ISSN 0007-0610.(англ.)
Джерела ред.
- Joint external evaluation of IHR core capacities of Brunei Darussalam: mission report, 28 October-1 November 2019. Geneva: World Health Organization; 2020(англ.)