Оттон (граф Савойський)
Оттон I (італ. Oddone; бл. 1023–1057/1060) — 3-й граф Мор'єнна, Аости, Савоенс (Савої) в 1056—1057/1060 роках.
| Оттон | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | 1023[3] |
| Помер |
1060[1][2] Турин, Савойське графство[1] |
| Поховання | Туринський собор |
| Діяльність | монарх |
| Титул | маркграф[4][5][6], Сеньйор[d][7][5] і count of Mauriennad[7][5] |
| Рід | Савойська династія |
| Батько | Гумберт I (граф Савойський)[8] |
| Мати | Ancelied |
| Брати, сестри | Амадей I (граф Савойський)[8], Burchardd[8] і Aymond[8] |
| У шлюбі з | Adelaide of Susad[9][8] |
| Діти | Adelaide of Savoyd[10], П'єтро I (граф Савойський)[10], Амадей II, Берта Савойська[9] і Othon de Savoied[5][11] |
 | |
Життєпис ред.
Молодший син Гумберта I, графа Мор'єнна, і Анцили. Народився близько 1023 року. 1030 року разом з братами Аймоном, Бурхардом і Амадеєм став свідком пожертви Гумберта I Клюнійському абатству.
1046 року разом з братом Амадеєм був присутній на гофстазі на чолі із імператором Генріхом III у Вероні. Тоді ж отримав згоду від останнього на свій шлюб з Аделаїдою Сузькою, завдяки чому Оттон отримав титули маркграфа Туринського і Сузького.
1056 року після смерті брата Амадея I успадкував графства Мор'єнна, Аости, Савоенс. Продовжив політику підтримки імператора в його діях в Італії. Водночас спрямував зусилля на розширення володінь в північній Італії. Наприкінці 1050-х років в Егвбеллі став карбувати власну монету. Втім згодом за скаргою Легера, архієпископа В'єнни, що мав монополію на карбування монети, Папський престол заборонив графу Оттону карбування своїх монет.
Помер Оттон близько 1060 року. Йому спадкував старший син П'єтро I.
Радина ред.
Дружина — Аделаїда, донька Ульріха Манфреда II, маркграфа Туринського, та Берти Міланської.
Діти:
- П'єтро I (1047—1078), 4-й граф Мор'єнна
- Амадей II (1048—1080), 5-й граф Мор'єнна
- Берта (1051—1087), дружина Генріха IV, імператора Священної Римської імперії
- Аделаїда (1052—1079), дружина Рудольфа I фон Рейфельден, герцога Швабії
- Оттон (д/н—1095/1099)
Примітки ред.
- ↑ а б в https://archive.org/details/regestacomitums00carugoog/page/n70#ES
- ↑ а б https://books.google.fr/books?id=DVMoAAAAQBAJ&pg=PA124
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #138460841 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://www.academia.edu/6766287/Les_fondements_idéologiques_du_pouvoir_des_comtes_de_la_maison_de_Savoie_de_la_fin_du_Xe_au_début_du_XIIIe_siècle_Thèse_Université_de_Nice_1999_dir._Henri_Bresc_ — С. 308–310.
- ↑ а б в г http://www.academiesavoie.org/images/discours/communication_michel_bussiere.pdf
- ↑ https://www.academia.edu/6787663/_La_mort_et_la_s%C3%A9pulture_du_comte_Humbert_une_tradition_historiographique_reconsid%C3%A9r%C3%A9e_dans_Fabrice_Delrieux_et_Fran%C3%A7ois_Kayser_dir_Des_plats_pays_aux_cr%C3%AAtes_alpines_Hommages_offerts_%C3%A0_Fran%C3%A7ois_Bertrandy_Chamb%C3%A9ry_2010_p_71_86 — С. 75.
- ↑ а б https://books.google.fr/books?id=DVMoAAAAQBAJ&pg=PA205
- ↑ а б в г д https://books.google.fr/books?id=DVMoAAAAQBAJ&pg=PA42
- ↑ а б Kindred Britain
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ https://books.google.fr/books?id=DVMoAAAAQBAJ&pg=PA243
Джерела ред.
- Rodolfo il Glabro, Cronache dell'anno mille. Storie, a cura di G. Cavalli e G. Orlandi, prefazione di Guglielmo Cavallo, Milano, Mondadori, 1989, ISBN 9788804298830.
- Demotz, B. (2000). Le Comté de Savoie du XIe au XVe siècle: Pouvoir, Château et État au Moyen Âge (in French). Editions Slatkine.