Острів стабільності на карті ізотопів

Острів стабільності — гіпотетична трансуранова область на карті ізотопів, для якої (відповідно до оболонкової моделі ядра Марії Гепперт-Маєр і Ганса Єнсена, удостоєних в 1963 р. Нобелівської премії) внаслідок граничного заповнення в ядрі протонних і нейтронних оболонок, час життя ізотопів значно перевищує час життя «сусідніх» трансуранових ізотопів.

Кандидатами на приналежність острова до стабільності довго розглядалися ізотопи елементів, що мають порядкові номери 114 і 126.

Перші ізотопи унунквадію, синтезовані в ОІЯД, мають нетипово великий період напіврозпаду[1], що підтверджує оболонкову модель.

Пошуки надважких елементів у природі поки не увінчалися успіхом.

28 травня 2006 російські вчені під керівництвом Юрія Оганесяна з Об'єднаного інституту ядерних досліджень оголосили, що їм вдалося підтвердити існування першого елемента з номером 114 з великим часом життя і отримати експериментальне підтвердження існування «острова стабільності» — у ході цього експерименту на додаток до раніше проведених фізичних експериментів була проведена хімічна ідентифікація ланцюжків розпаду[2].

Див. такожРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Yu. Ts. Oganessian et al. Measurements of cross sections and decay properties of the isotopes of elements 112, 114, and 116 produced in the fusion reactions 233,238U, 242Pu, and 248Cm+48Ca http://link.aps.org/abstract/PRC/v70/e064609 Physical Review C. 2004. т. 70. Також вільно доступний препринт
  2. стаття Михайла Молчанова Открытие подтверждено http://www.sciam.ru/article/3051/%7Cиздание=В мире науки|год=2006|номер=7 (июль)