Орфей і Еврідіка

опера Крістофа Віллібальда Глюка

«Орфе́й і Евріді́ка» (італ. Orfeo ed Euridice) — опера на 3 дії німецького композитора Крістофа Віллібальда Глюка, написана на лібрето Раньєрі де Кальцабіджі. Сюжет опери спирається на міф про Орфея та Еврідіку. Прем'єра відбулася в 1762 році у Відні, а 1774 року був опублікований переглянутий варіант французькою мовою (лібретист — П'єр-Луї Молін).

Опера «Орфей і Еврідіка»
італ. Orfeo ed Euridice
фр. Orphée et Eurydice[1]
Афіша опери «Орфей і Еврідіка» Одеського національного театру опери та балету
Композитор Крістоф Віллібальд Глюк[1]
Автор лібрето Раньєрі де Кальцабіджі[1]
Мова лібрето італійська
Джерело сюжету Георгіки
Жанр опера[1]
Кількість дій 3 Дія (театр)
Рік створення 1762
Перша постановка 5 жовтня 1762[1]
Місце першої постановки Бурґтеатр[d][2]
Інформація у Вікіданих

CMNS: Орфей і Еврідіка у Вікісховищі
S:  Орфей і Еврідіка у  Вікіджерелах
К. В. Глюк

Дійові особи

ред.
Роль Голос Прем'єра італійської версії
5 жовтня 1762
Прем'єра французької версії
2 серпня 1774
Орфей Альт
тенор
або сопрано
Ґаетано Ґуадані Жозеф Леґро
Амур Сопрано Маріанна Б'янкі Софі Арну
Еврідіка Сопрано Люсія Клаверо Розалі Левассер

Пастухи, пастушки, німфи, фурії, демони

Лібрето

ред.
 
Орфей і Еврідіка (1864, автор: Фредерік Лейтон)

Дія I

ред.

Орфей оплакує смерть своєї дружини в оливковому гаю на її могилі, куди приходять також німфи й пастухи, щоб віддати їй належне. Зворушений Зевс дає співакові через Амура дозвіл, щоб він вирушив у пекло, і приніс його дружину назад у світ живих. На зворотному шляху Орфею, до виходу з підземелля, однак, не буде дозволено дивитися на Еврідіку.

Дія II

ред.

Орфей стає біля воріт пекла, і його музика заспокоює гнів фурій. Кохану жінку Орфей зустрічає на Єлисейських полях.

Дія III

ред.

Повертаючись до землі, Орфей дотримується умови Зевса, однак його непокоїть Еврідіка, яка не тільки сумнівається в любові чоловіка, але починає слабшати. Орфей обертається і в цей момент втрачає її знову. Коли у відчаї Орфей пробує покінчити з собою, його зупиняє Амур, і, на відміну від міфу, але відповідно до тенденцій часів Глюка, повертає до життя дружину Орфея.

Про оперу

ред.

Опера Ґлюка характеризується диференціацією речитативів, відмовою від арій da capo і підвищенням ролі оркестру. Характер музики тут безпосередньо залежить від змісту, в той час як хор та балет інтегровані в план дій. Міф про Орфея був представлений в опері багаторазово, зокрема до цього сюжету звертався Клаудіо Монтеверді, але опера Глюка залишилась найвідомішою. Музику з опери цитував у своїй опереті «Орфей у Пеклі» композитор Жак Оффенбах.

Український переклад

ред.
 
Лібрето опери «Орфей і Еврідіка» Х. Глюка в українському перекладі Євгена Дроб'язка

Українською мовою лібрето опери переклав Євген Дроб'язко у 1956 році.

Джерела

ред.
  • Józef Kański «Przewodnik operowy», Polskie Wydawnictwo Muzyczne S. A., Kraków 2008; ISBN 978-83-224-0721-9

Посилання

ред.
  1. а б в г д Archivio Storico Ricordi — 1808.
  2. Digital Catalogue Raisonné – Gluck-Gesamtausgabe