Вікіпедія

Орна Барбивай

Орна Барбивай (івр. אורנה ברביבאי‎; нар. 5 вересня 1962(19620905), Рамла, Ізраїль) — ізраїльська політик та громадська діячка, депутат Кнесету від партії «Еш Атід» у рамках парламентської фракції «Еш Атід—Телем», віцеспікер кнесету.

Орна Барбивай
івр. אורנה ברביבאי‎
Народження5 вересня 1962(1962-09-05) (62 роки)
Рамла, Ізраїль
Країна Ізраїль
ОсвітаУніверситет Бен-Гуріона
ПартіяЕш Атід
ЗванняАлуф[d]
Війни / битвиОперація «Хмарний стовп» і Ліванська війна
Нагороди
CMNS: Орна Барбивай у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барбивай.

Генерал-майор запасу Армії оборони Ізраїлю; на останній армійській посаді: голова Управління кадрів Генштабу армії (з червня 2011 року по вересень 2014 року).

Перша жінка в історії Держави Ізраїль, представлена до звання генерал-майора (алуф).

Біографія

ред.

Орна Барбивай народилася 1962 року в Рамлі, Ізраїль[1], і виросла в районі Афула-Іліт в місті Афула. Вона була старшою з восьми дітей у родині Елі і Цили Шохатман[2], уродженців Румунії.

Військова кар'єра

ред.

У 1981 році була призвана на службу в Армії оборони Ізраїлю. Виконувала ряд посад в рамках Ад'ютантської (адміністративно-стройової служби армії (івр. חיל השלישות‎). Крім того командувала курсом офіцерів ад'ютантської служби, очолювала відділ у справах жінок на Базі прийому і розподілу новобранців (івр. בקו"ם‎), командувала призовних пунктом міста Беер-Шева і служила ад'ютантом резервної дивізії.

В подальшому стала головою Відділу розподілу (івр. ענף מיון ושיבוץ‎), а потім головою Департаменту особового складу (івр. מחלקת סגל‎), в Командуванні сухопутних військ.

У листопаді 2003 року Барбивай була призначена ад'ютантом Центрального військового округу, а у вересні 2005 року її підвищено у званні до бригадного генерала. Була призначена головою Адъютантской служби армії (івр. קשל"ר‎)[3].

У грудні 2006 року стала головою Відділення кадрів (івр. רחכ"א‎) у Командуванні сухопутних військ[4].

У червні 2008 року була призначена главою штабу (івр. רמ"ט‎) Управління кадрів Генштабу.

У відповідності з рішенням Начальника Генштабу генерал-лейтенанта Бені Ганца, затвердженим міністром оборони Егудом Бараком, 23 червня 2011 року Барбивай було присвоєно звання генерал-майора, і вона вступила на посаду керівника Управління кадрів Генштабу, змінивши на посаді генерал-майора Аві Заміра[5]. Таким чином Барбивай стала першою жінкою в історії Держави Ізраїль, що отримала звання генерал-майора (алуф)[6].

Під час святкування Дня незалежності Ізраїлю в 2014 році Барбивай отримала почесне право запалити один з факелів на урочистій церемонії на честь свята на площі на горі Герцля в Єрусалимі[7].

9 вересня 2014 року Барбивай передала командування Управлінням кадрів генерал-майору Хагі Тополянськи і вийшла у відпустку напередодні виходу в запас з армії[8].

Після виходу в запас

ред.
 
Орна Барбивай на церемонії нагородження премією імені Хаїма Херцога

Після закінчення військової служби Барбивай очолила на добровільній основі кампанію зі збору пожертв ізраїльського відділення Міжнародної жіночої сіоністської організації (ВІЦО), а в 2015 році була призначена генеральним директором благодійного Фонду національних проєктів[9].

Барбивай також входила до складу керівних органів некомерційної організації «Маоз»[10] та Ізраїльського інституту демократії[11].

Викладала в Університеті імені Бар-Ілана і Міждисциплінарному центрі в Герцлії[11], а у вересні 2015 року була також призначена головою керуючої ради Академічного коледжу Ізрїльської долини[12].

У травні 2016 року Барбивай була удостоєна премії імені Хаїма Херцога за видатні досягнення у сфері безпеки Ізраїлю, включаючи просування участі жінок у військовій службі і лідерство в просуванні громадських та освітніх проєктів, як під час служби в армії, так і після неї[13].

Політична кар'єра

ред.

1 січня 2019 року Барбивай оголосила про вступ до лав партії «Єш Атід»[14], після чого вона була визначена кандидатом від партії на парламентських виборах до кнесету 21-го скликання, зайнявши четверте місце в партійному списку кандидатів[15].

Під час формування списку кандидатів альянсу «Кахоль-лаван», заснованого на підставі списків партій «Єш Атід», «Хосен ле-Ізраїль» і «Лем», Барбивай увійшла до списку на десятому місці[16] і була обрана депутатом кнесету 21-го скликання, після того як за результатами виборів, що відбулися 9 квітня 2019 року, альянс «Кахоль-лаван» виборов 35 місць в кнесеті.

На виборах до кнесету 22-го скликання, які відбулися 17 вересня 2019 року, Барбивай знову увійшла до списку кандидатів альянсу «Кахоль-лаван» на десятому місці[17] і була обрана до кнесету після того, як альянс «Кахоль-лаван» посів за результатами виборів 33 місця в кнесеті.

В кнесеті 22-го скликання була членом Комісії з закордонних справ і безпеки[18].

На виборах в кнесет 23-го скликання, що відбулися 2 березня 2020 року, Барбивай знову увійшла до списку кандидатів альянсу «Кахоль-лаван» на десятому місці[19] і знову була обрана до кнесету після того, як альянс «Кахоль-лаван» посів за результатами виборів 33 місця в кнесеті.

При розпаді альянсу «Кахоль-лаван» внаслідок незгоди членів альянсу з питання вступу в коаліцію з партією «Лікуд» з метою формування уряду національної єдності партії «Єш Атід», включаючи Барбивай, і «Лем» вийшли зі складу альянсу, створивши парламентську фракцію «Еш Атід—Телем», що перейшла в опозицію.

В кнесеті 23-го скликання залишається членом Комісії з закордонних справ і безпеки, а з 27 травня 2020 року обіймає також посаду віце-спікера кнесету[18].

Навчання та особисте життя

ред.

За час служби в армії Барбивай отримала ступінь бакалавра Університету імені Бен-Гуріона (у галузі соціології і гуманітарних наук) і ступінь магістра ділового адміністрування ізраїльського відділення Університету Дербі.

Одружена з Моше Барбиваєм[20]. У шлюбі народила трьох дітей (дві дочки, Таль і Мор, одна з яких служить офіцером в армії, і молодший син Ішай[1])[21], проживає в Гедері[22].

Публікації

ред.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б עמיחי אתאלי כן, המפקדת אמא: כך הפכה הילדה מעפולה לאלופה הראשונה מעריב-אן-אר-ג'י, 29.5.11 (Аміхай Атталі, «„Есть, мама-командир!“: так девочка из Афулы стала первой женщиной-генерал-майором [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]», «Маарив-NRG» (29.5.11)). (івр.)
  2. ↑ נורית דברת תא"ל אורנה ברביבאי ראש מטה אגף משאבי אנוש (אכ"א) גלובס, 6.10.08 (Нурит Доврат, «Бригадный генерал Орна Барбивай, глава штаба Управления кадров [Архівовано 25 липня 2021 у Wayback Machine.]», «Глобс» (6.10.08)) (івр.) ; אחיה ראב"ד אמהּ של האלופה: היא היתה ילדה טובה, מגיע לה (Ахия Рабад, «Мать генерал-майора: „Она была хорошей девочкой, она заслужила это“ [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]»), Ynet (27.5.11). (івр.)
  3. ↑ עומר שיקלר תא"ל אורנה ברביבאי מונתה לקצינת שלישות ראשית; דרגת סגן אלוף למאיר מוזס (Омер Шиклер, «Бригадный генерал Орна Барбивай назначена главой Адъютантской службы; звание подполковника Меиру Мозесу [Архівовано 25 липня 2021 у Wayback Machine.]»), News1.co.il (10.5.05). (івр.)
  4. ↑ ניר יהב ברביבאי מונתה לראש חטיבת כ"א במז"י (Нір Яхав, «Барбивай назначена главой Отделения кадров в Командовании сухопутных войск [Архівовано 14 вересня 2014 у Wayback Machine.]»), News1.co.il (4.12.06). (івр.)
  5. ↑ Сообщение о назначении на пост главы Управления кадров [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], на сайте Армии обороны Израиля (23.6.11) (івр.) ; חנן גרינברג ברביבאי תפסה פיקוד: עוד קצינות יפרצו גבולות (Ханан Гринберг, «Барбивай принимает командование: „И другие женщины-офицеры прорвут барьеры“ [Архівовано 25 липня 2021 у Wayback Machine.]»), Ynet (23.6.11) (івр.) ; בועז ווליניץ האלופה הראשונה בצה"ל קיבלה הדרגה: היסטוריה וואלה, 23.6.11 (Боаз Волиниц, «Первая женщина-генерал-майор в Армии обороны Израиля получила звание: „История“ [Архівовано 14 вересня 2014 у Wayback Machine.]», Walla (23.6.11)). (івр.)
  6. ↑ חנן גרינברג אלופה ראשונה במטכ"ל של גברים: היא תסתדר (Ханан Гринберг, «Первая женщина-генерал-майор в Генштабе из мужчин: „Она справится“ [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]»), Ynet (27.5.11) (івр.) (также по-английски [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]) ; בועז ווליניץ, פנחס וולף ויהושע בריינר אישה בדרגת אלוף בצה"ל: יום גדול לחברה האזרחית וואלה, 27.5.11 (Боаз Волиниц, Пинхас Вольф и Йехошуа Брайнер, «Женщина в звании генерал-майора в Армии обороны Израиля: „Великий день для гражданского общества“ [Архівовано 14 вересня 2014 у Wayback Machine.]», Walla (27.5.11)) (івр.) ; Yaakov Katz, IDF makes history naming first-ever female major-general (Яаков Кац, «Армия обороны Израиля совершает исторический шаг, впервые назначая женщину-генерал-майора [Архівовано 24 жовтня 2012 у Wayback Machine.]»), The Jerusalem Post (26.5.11) (англ.) ; видеоролик о назначениях в Генштабе армии[недоступне посилання] 2-го канала израильского телевидения (26.5.11). (івр.)
  7. ↑ Видеоролик с церемонии.(івр.)
  8. ↑ Сообщение о церемонии смены главы управления [Архівовано 14 вересня 2014 у Wayback Machine.], на сайте Армии обороны Израиля (9.9.14). (івр.)
  9. ↑ טלי חרותי-סובר האלופה במיל' אורנה ברביבאי מונתה למנכ"ל קרן פילנתרופיה; עלות שכרה — 420 אלף שקל בשנה (Тали Херути-Совер, «Генерал-майор запаса Орна Барбивай назначена гендиректором филантропического фонда, стоимость её зарплаты — 420 тысяч шекелей в год [Архівовано 23 жовтня 2021 у Wayback Machine.]», TheMarker (25.8.15).(івр.)
  10. ↑ Перечень бывших членов управляющего совета [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.], на сайте организации «Маоз».(івр.)
  11. ↑ а б מסתמן: האלופה (מיל') ברביבאי נכנסת לפוליטיקה ישראל היום, 29.12.18 («Намечается: генерал-майор запаса Барбивай приходит в политику [Архівовано 30 грудня 2018 у Wayback Machine.]», «Исраэль ха-йом» (29.12.18)).(івр.)
  12. ↑ Профиль Орны Барбивай, на сайте Академического колледжа Изреельской долины.(івр.)
  13. ↑ פרס חיים הרצוג יוענק היום לאורנה ברביבאי ערוץ 7, 19.4.16 («Премия имени Хаима Герцога будет вручена Орне Барбивай», «Аруц 7» (19.4.16)).(івр.)
  14. ↑ Сообщение о вступлении Барбивай в партию «Еш Атид», в микроблоге Твіттер «Кан Хадашот» (1.1.19)(івр.)
  15. ↑ עמיחי אתאלי לפיד: האופציה לאיחוד עם גנץ נמצאת על השולחן ולא אוריד אותה עד הרגע האחרון (Амихай Аттали, «Лапид: „Вариант альянса с Ганцем находится на столе, и я от него не откажусь до последнего“ [Архівовано 3 квітня 2019 у Wayback Machine.]»), Ynet (18.2.19).(івр.)
  16. ↑ Список кандидатов «Кахоль-лаван» в кнессет 21-го созыва [Архівовано 25 липня 2020 у Wayback Machine.], на сайте Центральної виборчої комісії Ізраїлю.(івр.)
  17. ↑ Список кандидатов «Кахоль-лаван» в кнессет 22-го созыва [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.], на сайте Центральної виборчої комісії Ізраїлю.(івр.)
  18. ↑ а б Перечень парламентских должностей Барбивай [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.], на сайте кнессета.(івр.)
  19. ↑ Список кандидатов «Кахоль-лаван» в кнессет 23-го созыва [Архівовано 22 квітня 2020 у Wayback Machine.], на сайте Центральної виборчої комісії Ізраїлю.(івр.)
  20. ↑ אנשיל פפר ועמוס הראל אלופה ראשונה בצה"ל: אורנה ברביבאי תמונה לראש אגף כוח האדם הארץ, 26.5.11 (Аншель Пеппер и Амос Харель, «Первая женщина-генерал-майор: Орна Барбивай будет назначена главой Управления кадров [Архівовано 28 серпня 2011 у Wayback Machine.]», «Га-Арец» (26.5.11)). (івр.)
  21. ↑ אלכסנדרה מן רמ"ט מוטיבציה (Александра Манн, «Глава штаба мотивации[недоступне посилання з Май 2018]»), сайт Армии обороны Израиля (5.8.10). (івр.)
  22. ↑ בועז פיילר האלופה הראשונה בצה"ל: נערכים לאתגר הגדול (Боаз Файлер, «Первая женщина-генерал-майор Армии обороны Израиля: „Готовимся к большой задаче“ [Архівовано 26 травня 2021 у Wayback Machine.]»), Ynet (27.5.11). (івр.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Орна_Барбивай&oldid=38073590