Орел Лідія Григорівна

Орел Лідія Григорівна
Народилася	1 квітня 1937 (87 років); Драбів, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Орел.

Лідія Григорівна Орел (нар. 1 квітня 1937(19370401) року у селищі Драбів Полтавської, а нині Черкаської області) — український етнограф, старший науковий співробітник Національного музею народної архітектури та побуту НАН України, Заслужений працівник культури України.

Дружина Леопольда Ященка.

Автор етнографічної експозиції «Полісся» в НМНАП НАН України.

Біографія ред.

Першою книгою, впорядкованою й виданою Лідією Орел, став посібник «Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України» (1995), адресований збирачам пам'яток народної культури та викладачам народознавства. Далі були низка статей і профінансований Союзом українок Канади етнографічний збірник «Українська родина» (2000) про родинний і громадський побут.

З 1988 року Лідія Орел вела постійні авторські народознавчі передачі на радіо: «Витоки», «Україна очима етнографа», «Звичаї нашого народу», «Скарби музеїв України», «Нашого цвіту по всьому світу» (про культурно-мистецьке життя українців за межами Батьківщини). Часто виступала з лекціями з народознавства перед найрізноманітнішими аудиторіями, постійно брала участь у конференціях та семінарах з питань традиційної культури.

Родина ред.

Чоловік Леопольд Ященко (02.06.1928 — 02.04.2016)
Син Іван Ященко (нар. 09.07.1959), перекладач з анґлійської та італійської мов
Син Тарас Ященко^[de] (07.01.1964 — 16.03.2017), композитор, піаніст

Творчість ред.

2015 року у видавництві ім. Олени Теліги побачила світ книга «Українська родина: обряди і традиції» видана до 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка. ^[1].

Оцінка у незалежних джерелах ред.

За роки праці в НМНАП НАН України нею та за її участю зібрано понад 15 тисяч експонатів, переважно на Поліссі.

Вела радіопередачі: «Україна очима етнографа», «Витоки», «Нашого цвіту по всьому світу», «Звичаї нашого народу», «Скарби музеїв України».

Публікації ред.

Загалом число публікацій дослідниці з різних питань української народної культури в різноманітних виданнях сягає трьохсот. Видано укладені нею багато ілюстровані книги «Україна в обрядах на межі тисячоліть» (2002), «Мальоване дерево в Україні» (2003), «Українські рушники» (2003), «Шевченків край» (2005), «Народне мистецтво України на межі тисячоліть» (2007), «Земля, обпалена Чорнобилем» (2009), «Скарбниця народної культури України» (2009), «Українське Полісся. Те, що не забувається» (Серія «Невідома Україна») (2010), «Ми просто йшли… (Спогади)» (2010), «Що ми знаємо про Крим?» (2011).

Лекції з народознавства в різних аудиторіях. Консультації під час створення музейних експозицій.

Понад 300 публікацій в періодичній пресі, тематичних збірниках.

Книжки ред.

Статті ред.

Примітки ред.

↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 вересня 2022. Процитовано 17 лютого 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання ред.

Покажчик публікацій Лідії Орел (1962—2008)

[1] Архівована копія. Архів оригіналу за 28 вересня 2022. Процитовано 17 лютого 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[1]

Орел Лідія Григорівна
Народилася	1 квітня 1937(1937-04-01) (87 років) Драбів, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Нагороди