Опід

Опід, або опідум (лат. oppidum, «городище»[1]; мн.: oppida) — у латинській мові назва укріпленого провінційного містечка[2], поселення, городища. Протиставлялося Риму, місту, що називалося Urbs[2]; як загальна назва інколи позначало Афіни[2]. Слово походить від ob-pedum — огороджений простір. Юлій Цезар називав опідумами значні кельтські поселення, що зустрічалися йому в Галії. В наш час цим терміном називають великі доримські поселення Західної та Центральної Європи.

За регіонамиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Вестник древней истории 1975:199.
  2. а б в Oppidum // Lewis, C.T.; Short, C. A Latin Dictionary, Oxford: Clarendon Press. 1879.

ДжерелаРедагувати

  • Mortimer Wheeler, Hill Forts of Northern France, Londres, 1957.
  • Stephan Fichtl, Les peuples gaulois. III-e-I-er siècles av. J.-C., Éditions Errance, Paris, 2000.
  • Stephan Fichtl, La ville celtique. Les oppida de 150 av. J.-C. à 15 ap. J.-C., Éditions Errance, Paris, 2000.
  • Dominique Garcia, La Celtique méditerranéenne. Habitats et sociétés en Languedoc et en Provence du VIIIe au s-|II|e, Éditions Errance, Paris, 2000.
  • Фи­лип Я. Кельт­ская ци­ви­ли­за­ция и ее на­сле­дие. Пра­га, 1961
  • Ши­ро­ко­ва Н. С. Древ­ние кель­ты на ру­бе­же ста­рой и но­вой эры. Л., 1989.
  • Вестник древней истории. Наука, 1975. № 131-134.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Опід

  • Oppĭdum // Harry Thurston Peck. Harpers Dictionary of Classical Antiquities. New York. Harper and Brothers. 1898.