Операція «Іскра» (12 — 30 січня 1943) — кодове найменування наступальної операції радянських військ з прориву блокади Ленінграда. План передбачав одночасними зустрічними ударами військ Ленінградського фронту з заходу і Волховського зі сходу в напрямку на Синявино і Робітниче селище № 5 у взаємодії з Балтійським флотом розгромити угруповання противника південніше Ладозького озера, ліквідувати шліссельбурзько-синявінський виступ і тим самим забезпечити сухопутне сполучення Ленінграда з країною.

Операція «Іскра»
Блокада Ленінграда
Карта бойових дій під час операції «Іскра»
Карта бойових дій під час операції «Іскра»
Карта бойових дій під час операції «Іскра»
59°54′00″ пн. ш. 31°04′03″ сх. д. / 59.9° пн. ш. 31.0675° сх. д. / 59.9; 31.0675
Дата: 1230 січня 1943
Місце: південне узбережжя Ладозького озера, Ленінградська область
Результат: перемога радянських військ, частковий прорив блокади Ленінграда
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
СРСР Мерецков К. П.
СРСР Говоров Л. О.
Третій Рейх Георг фон Кюхлер
Третій Рейх Георг Ліндеман
Військові формування
Ленінградський фронт
67-ма і 13-та повітряна армії
Волховський фронт
2-га ударна армія, частина сил 8-ї армії і 14-та повітряна армія
частина сил 18-ї армії
Військові сили
СРСР 302 800 о/с
близько 4900 гармат і мінометів,
понад 600 танків і
809 літаків
Третій Рейх 60 000 о/с
700 гармат і мінометів,
близько 50 танків і САУ,
200 літаків
Втрати
безповоротні — 33 940 осіб (загиблих та зниклих безвісти),
санітарні — 81 142, загалом — 115 082[1][2]
3 467 загиблих,
2 073 зниклих безвісти,
13 401 поранених, 18 941 загалом[3]
за іншими даними:
26 557 (загальні втрати)[4]
12 000 загиблих, поранених ?[2]

12 січня 1943 з'єднання 67-ї армії Ленінградського фронту (командувач генерал-лейтенант Л. О. Говоров), 2-ї ударної і частини сил 8-ї армії Волховського фронту (командувач генерал армії К. П. Мерецков) за наказом Ставки ВГК розпочали реалізацію операції «Іскра».

18 січня 1943 року війська фронту з'єдналися в районах Робітничих селищ № 5 і № 1.

В ході наступу війська Ленінградського і Волховського фронтів прорвали блокаду Ленінграда німецькими військами, створивши між Ладозьким озером та лінією фронту коридор, завширшки 8-11 км, що дозволив відновити сухопутні комунікації міста з країною. Південне узбережжя Ладозького озера було очищене від противника. Попри те, що подальший наступ радянських військ розвитку не отримав, операція по прориву блокади мала важливе стратегічне значення і стала переломним моментом в битві за Ленінград.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Россия и СССР в войнах XX века. Потери вооруженных сил: Статистическое исследование. / Под общ. ред. Г. Ф. Кривошеева. — М.: Олма-Пресс, 2001. — с. 282—283. ISBN 5-224-01515-4
  2. а б Glantz p. 285
  3. 1943
  4. Сяков Ю. А. Численность и потери германской группы армий «Север» в ходе битвы за Ленинград (1941—1944 гг.). Журнал «Вопросы истории», Январь 2008, № 1, с. 133—136. Архів оригіналу за 19 січня 2012. Процитовано 11 квітня 2012.

Література

ред.

Посилання

ред.

Мемуари

ред.

Кінохроніка

ред.