Омельченко Петро - художник–графік з Хорола.

Омельченко Петро
Народження 3 жовтня 1894(1894-10-03)
м.Хорол
Смерть 21 лютого 1952(1952-02-21) (57 років)
  м.Париж
Навчання Хорольське реальне училище, Празька академія мистецтв
Діяльність художник
Напрямок прикладна і книжкова графіка

Життєвий шляхРедагувати

Народився Петро Омельченко 3 жовтня 1894 року в м. Хорол. Художник відомий далеко за межами України, але маловідомий на рідній Хорольщині.

Закінчив у 1914 році 7 класів Хорольського реального училища, де у нього проявився хист до малювання. Він учасник бойових дій Першої світової війни. Брав участь в українській революції, здобувши рангу сотника.

Вивчав архітектуру в Києві. З 1920 року в еміграції у Варшаві, куди потрапив разом з іншими українськими вояками, де протягом трьох років навчався в академії мистецтв. У 1923 році переїхав до Чехословаччини і поступив на живописний факультет Празької академії мистецтв, де навчався у В. Гінайса, Я. Обровського, М. Швабинського. Одночасно відвідував українську студію пластичного мистецтва. Графічне мистецтво після еміграції удосконалював у Франції протягом 44 років життя. З 1923 року працював у Парижі в різній техніці графіки і гравюри на склі, ксилографії. Володимир Попович у своїй статті про Омельченка у часописі «Нотатки з мистецтва» розбив його творчість на такі підрозділи: «З Рідної Полтавщини в еміграцію», «В Чеській Празі», «Париж», «Над Марною» та «Тяжкі часи». До війни Петро Омельченко працював гравером у граверній майстерні у містечку Шенев’єр. У роки Другої світової війни був мобілізований окупаційними військами у трудовий табір, займався дорожніми роботами. Помер Омельченко Петро у Парижі 21 лютого 1952 року.

ТворчістьРедагувати

Спрямованість його творчості - прикладна і книжкова графіка, композиції на теми життя робітників і безпритульних. Його роботи відзначалися декоративністю, чіткістю композицій, виразним малюнком і національним характером. Петро Омельченко - неперевершений майстер деревориту і лінориту. В. Попович, скориставшись архівами митця, вивів надзвичайно привабливий і красномовний образ майстра графіки. Працю В. Поповича прикрашає сім робіт Петра Омельченка та світлина самого митця.

Петро Омельченко - учасник виставок паризької групи українських художників у Парижі (1932) та Львові (1933), виставок сучасної української графіки у Львові (1932). Виставлявся також у Берліні 1933 року.

Його дружина Софія Зарицька, також художниця, зберігала твори чоловіка Петра Омельченка і свої роботи у своєму будинку, щоб передати їх українському музею. В ніч з 17 на 18 квітня 1972 року вся мистецька спадщина П. Омельченка згоріла у їх домі в м. Шеневє’р над Марною, за 11 км від Парижа. Збереглися його роботи «Пори року», дереворитний «Портрет матері», лакові панно, репродукції тарілок, сцени з життя паризьких бродяг тощо. Він автор книги «Наука про малярські фарби, матеріали та техніки».- Харків – Київ: Державне видавництво України, 1930.- 364с. Книга була перевидана в 1996 році.


БібліографіяРедагувати

1. Енциклопедія українознавства т.5. Перевидання в Україні.- Львів,1996.- С.1853.

2. Марта Калитовська У десятиріччя смерті Петра Омельченка // Сучасність.- 1962.- № 12.- С.27-29.

3. Омельченко П. Наука про малярські фарби, матеріали та техніки.- Харків-Київ: Державне видавництво України, 1930.- 364с.