Відкрити головне меню

Олійник Іван Анатолійович

Іва́н Анато́лійович Олі́йник (23 липня 1993(19930723) — 11 серпня 2014) — солдат Збройних сил України.

Олійник Іван Анатолійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Олійник Іван Анатолійович.jpg
Загальна інформація
Народження 23 липня 1993(1993-07-23)
Пирятин
Смерть 11 серпня 2014(2014-08-11) (21 рік)
Степанівка
поховання: Пирятин
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
30 ОМБр.svg
 30 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєвий шляхРедагувати

Закінчив Прилуцький професійно-технічний ліцей, здобувши професію автослюсаря, потім пішов на військову службу, служив в навчальному центрі «Десна», отримав військову спеціальність механіка-водія зенітних установок. Далі була служба за контрактом у 30-й бригаді. Механік-водій, 30-а окрема механізована бригада.

Разом з бойовими побратимами перебував на межі з анексованим Кримом, звільняв Маріуполь. Був серед тих, хто підіймав Український Стяг над пагорбом Савур-могила.

В травні 2014-го на 4 дні приїхав додому та запропонував цивільній дружині взяти шлюб.

Загинув о 14.00 під час обстрілу з БМ-21 «Град» та танків КП бригади в районі села Степанівка (Шахтарський район) — привалило хвилею від вибуху. Тоді ж полягли Даніл Кіріллов, Сергій Майборода та Вадим Пашковський, зник безвісти Роман Веремійчук.

Залишилися дружина Вікторія та син Єгор, який народився 5 серпня; першим словом його було «тато».

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (15.5.2015, посмертно)
  • Внесений до списку загиблих полтавчан та Книги Пошани Полтавської обласної ради.

ДжерелаРедагувати