Окулесика
Окулесика — наука про мову очей в інтерактивній візуальній поведінці людей.[1] Є окремим лінгвістичним напрямом невербальної усної комунікації.
Зоровий контакт є найдієвішим видом немовленнєвого спілкування. Очі — особливий орган людського тіла, який виконує не лише важливу фізіологічну функцію, але й має значення у психічному та соціальному аспектах людського життя. Дослідження, проведені під керівництвом Стівена Яника і Родні Уелленса в університеті Маямі у Флориді, показало, що 43,4 % часу, упродовж якого нашу увагу зосереджено на якійсь людині, ми приділяємо її очам, тоді як рот ледве-ледве дотягає до другого місця, вдовольняючись 12,6 %.[2]
Головні ознаки візуальної поведінки
ред.Головними характеристиками стають напрям погляду, тип погляду (спосіб візуального впливу). Прямий погляд в очі, який зазвичай трактується як погляд виклику, зазвичай гіпнотичний або агресивний, такий, що викликає в адресата збудження, ставить його в скрутне становище. Тому правилами етикету прийнято, щоб прямий погляд був коротким за тривалістю.
Відповідно до функцій, вирази очей можуть мати такі змісти:
- готовність до комунікації;
- придушення волі або впливу на іншого, контроль над партнером і його поведінкою;
- бажання до встановлення контакту і отримання інформації; висловлення почуттів.
Головними ознаками, що характеризують комунікативну поведінку очей, є тривалість, інтенсивність, статичність/динамічність поглядів, напрямок, або лінія, погляду, об'єкт погляду — «на що спрямований погляд» і тип погляду, тобто сам спосіб візуальної взаємодії. Крім того, у формулюванні правил візуальної поведінки важливу роль відіграють такі параметри, як рух і величина очей, переміщення погляду з одного об'єкта на інший, тривалість погляду й очного контакту.
Функції окулесики
ред.Основні комунікативні функції очей — це:
- а) когнітивна (прагнення передати очима деяку інформацію і прочитати інформацію в очах партнера по комунікації);
- б) емотивна (вираз почуттів очима і зчитування з очей почуттів, що їз висловлюють партнери по спілкуванню один до одного);
- в) контролю (здійснення очима моніторингу з метою перевірки, як сприйняте і зрозуміле передане повідомлення або якийсь його фрагмент, вказівка адресату, що мовець закінчив передачу тому якоїсь частини інформації);
- г) регулятивна (очима висловлюється вимога вербальним або невербальним способом відреагувати на передане повідомлення або ж, навпаки, придушити передбачувану реакцію).
Види поглядів та їхнє смислове значення
ред.У окулесиці прийнято розрізняти такі види поглядів і візуальної поведінки людей в діалозі:
- «односторонній погляд» (one-sided look) — погляд однієї людини на іншу (але не на обличчя);
- «погляд в обличчя» (face gaze) — погляд однієї людини на особу іншого;
- «прямий погляд в очі» (direct еуе gaze);
- «спільний погляд» (mutual gaze) — погляд партнерів один одному в обличчя;
- «зоровий», або «очний контакт» (eye contact) — обидва партнера усвідомлено дивляться в очі один одного;
- «уникнення погляду» (gaze avoidance) — ситуація, коли один з учасників діалогу (або обидва) прагне уникнути погляду в очі з боку співрозмовника;
- «пропуск погляду» (gaze omission) — коли людина має явний намір уникнути очного контакту, не дивитися на партнера.
«Містер мова тіла» Алан Піз наводить такі різновиди поглядів[3]:
- Діловий погляд;
- Соціальний погляд;
- Інтимний погляд;
- Косий погляд.
Примітки
ред.- ↑ Крейдлин Г. Е. Невербальная семиотика: Язык тела и естественный язык / Крейдлин Г. Е. — М., 2002. — 592 с
- ↑ Нелсон Одри Язык мимики и жестов. Что это такое / Нелсон Одри, Голант Сюзан. — М., 2007. — 350 с.
- ↑ Пиз А. Язык телодвижений. Как читать мысли других по их жестам / Пиз А. — М., 2000. 188 с.