Оксид кобальту(III)
Окси́д ко́бальту(III), ко́бальт(III) окси́д — неорганічна сполука складу Co2O3. Являє собою чорні, гексагональні кристали.
Оксид кобальту(III) | |
---|---|
Систематична назва | Кобальт(III) оксид |
Інші назви | Сесквіоксид кобальту |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 1308-04-9 |
Номер EINECS | 215-156-7 |
RTECS | GG2900000 |
SMILES | O=[Co]O[Co]=O[1] |
InChI | InChI=1S/2Co.3O |
Властивості | |
Молекулярна формула | Co2O3 |
Молярна маса | 165,864 г/моль |
Зовнішній вигляд | сіро-чорні кристали |
Густина | 5,18 г/см³[2] |
Тпл | 895 °C (розкл.)[2] |
Розчинність (вода) | нерозчинний |
Пов'язані речовини | |
Інші аніони | оксид кобальту(II) |
Пов'язані речовини | нітрат кобальту(II) |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Більшу реакційну здатність сполука має у вигляді кристалогідрату Co2O3·H2O.
Отримання
ред.Оксид кобальту можна синтезувати термічним розкладанням деяких оксигеновмісних сполук кобальту, наприклад, гідроксиду Co(OH)2, нітрату Co(NO3)2, або дегідратацією гідрату оксиду Co2O3·H2O:
Хімічні властивості
ред.При невеликому нагріванні Co2O3 перетворюється на змішаний оксид CoO·Co2O3, а за температури 940 °C повністю розкладається з утворенням CoO:
Кобальт(III) утворює малостійкі сполуки, на відміну від Co(II). При взаємодії оксиду Co2O3 із типовими відновниками, наприклад, із HCl, утворюються перш за все сполуки Co(II):
Оксид відновлюється до металу при дії водню, метану та CO. При відновленні воднем можна отримати метал із чистотою до 99,86%, в той час як при відновленні за допомогою CO продукти матимуть домішки карбідів.
Див. також
ред.Примітки
ред.Джерела
ред.- CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
- Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)
Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |