Ой славен, явен красний Андрійко
пісня
«Ой славен, явен красний Андрійко» — українська колядка історико-військового змісту.
Текст ред.
- Ой славен, явен красний Андрійко, —
- Святий вечір!
- А чим же ти та прославився?
- Що із вечера коня осідлав,
- А вже к світові під Царів град став.
- Ой, як б'є, та й б'є на Царів город;
- Царь ся дивує, хто то воює.
- А міщане ходять, все раду радять,
- Що тому вояці за дари дати?..
- Вивели йому коня в наряді.
- Він коня-то взяв — не подзінькував,
- Не подзінькував, шапочки не зняв,
- Шапочки не зняв, не поклонився,
- Не поклонився й не покорився.
- Ой, як б'є, та й б'є на Царів город;
- Царь ся дивує, хто то воює.
- А міщане ходять, все раду радять,
- Що тому вояці за дари дати?
- Винесли ж йому полумисок злота.
- Він золото взяв, не подзінькував,
- Не подзінькував, шапочки не зняв,
- Не поклонився й не покорився.
- Ой, як б'є, та й б'є на Царів город;
- Царь ся дивує, хто то воює.
- А міщане ходять, все раду радять,
- Що тому паняті за дари дати?
- Вивели ж йому панну в короні.
- Він панну узяв та й подзінькував,
- Та й подзінькував і шапочку зняв,
- І шапочку зняв, ще й поклонився,
- І поклонився, і покорився.
- Там під горою, під волоською
- Совгнули кіньми, як грім на небі,
- Блисли мечеми, як молні в небі,
- Пустє стрілочки, як дробен дощик.
- А відтак пішли аж там за гору,
- Аж там за гору та й за третюю,
- Та й за третюю, за турецькую.
- Стали наметом там під горою,
- Там під горою, під турецькою.
- Совгнули кіньми, як громи в небі,
- Блисли мечеми, як молні в небі,
- Пустє стрілочки, як дробен дощик,
- Пріллєли кровцю, та як водицю.
- А відтак пішли аж там за гору,
- Аж там за гору, за четвертую,
- За четвертую, за московськую.
- Стали наметом аж там на горі,
- Аж там на горі, аж на четверті,
- Аж на четверті, та й на московські…
- Та й просє Бога, своєго пана,
- Своєго пана, пана Гаврила:
- «Можний наш пане, пане Гавриле!
- Ой, пусти ж ти нас вже додомочку,
- Заплати ж ти нам та й за службочку,
- Та що ми тобі вірне служили,
- Вірне служили від молодості,
- Від молодості аж до старості.
- Вже нам голови аж посивіли,
- Вже нам бороди аж побіліли,
- Та вже нас жони не поприймають,
- Та вже нас діти не попізнають».
- Будь же нам здоров, можний наш пане,
- Можний паночку, гой, Андрієчку!
- Гой, здоров, здоров, та не сам собов,
- Та й не сам собов, та й з вітцем, з матков,
- Гой, дай Боже!
Див. також ред.
Джерела ред.
- Героїчний епос українського народу. Хрестоматія. Упоряд. Таланчук О. М., Кислий Ф. С. — К.: Либідь, 1993. — 432с. ISBN 5-325-00429-8