Озеров Микола Володимирович
Микола Володимирович Озеров — військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно, 2022).
| Микола Озеров Микола Володимирович Озеров | ||
|---|---|---|
 Підполковник | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
24 листопада 1977 м. Генічеськ, Херсонська область | |
| Смерть |
21 вересня 2022 (44 роки) м. Ямпіль, Донецька область | |
| Поховання | м. Стрий | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | «Крим» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Територіальна оборона | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Командування | ||
| Рота вогневої підтримки 65-го окремого батальйону територіальної оборони | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Життєпис ред.
Озеров Микола «Крим» , народився 24 листопада 1977року в місті Геніческ Херсонської області. По закінченню школи у рідному місті , вступив до Київського університету цивільної авіації на факультет « експлуатація авіаційної наземної техніки» та здобув кваліфікацію інженер-механік.
У 2000 році закінчивши університет, був направлений на військову службу у військову частину А 2847 міста Теребовля, на посаді начальника служби пального . Згодом частину розформували і свою службу Микола Озеров з 2004року продовжив у місті Стрий.у 2013 років став на посаду заступника командира з тилу у званні «майор» , а з часом отримав чергове звання «підполковник». 25 років від лейтенанта до підполковника віддав себе військовій справі. З 2014-2015 рр. брав участь у боях за Донецький аеропорт у складі зведеного підрозділу Повітряних сил « Дика качка» , на посаді заступника з тилового забезпечення , але незважаючи на це , брав участь в ближніх боях за захист Донецького аеропорту , тому включений до списку сталевих «Кіборгів» . Також з 2016-2020 році брав участь в АТО-ООС на Донеченні у складі 223 зенітно-ракетного Теребовлянського полку ( 223 зенітно-ракетний полк імені Січових Стрільців ПВК Захід) Нагороджений державними нагородами.
У 2020 році звільнений в запас у званні підполковник.
З перших днів повномасштабного вторгнення ,добровільно повернувся за кордону та вступив до лав Стрийської ТРО 65 батальйону на посаду Командир роти вогневої підтримки.
Разом зі свої побратимами брав участь у боях на Полтавщині , Сумщині , Харківщині та Донеччині.
Від березня 2022 року окрім зразкового виконання безпосередніх службових обов’язків за посадою, за час служби у підрозділі , що знаходився на лінії зіткнення з противником зумів створити , навчити , злагодити, а пізніше і вміло керувати окремою ротою в складі батальйону. Виконував завдання, штурмові та розвідувальні дії в зоні відповідальності підрозділу.
Під час штурму населеного пункту Ямпіль, особисто керував підрозділами під час бою, та передував в перших рядах штурму. Загинув 21 вересня від кулі ворожого снайпера при звільненні н.п. Ямпіль.
Був гідним командиром своєї роти, захищав своїх побратимів , не залишав на полі бою, був чесним та відданим .
У Героя залишились батьки , дружина, донька, син та внучка Похований на Алеї Слави Стрийського кладовища.
Загибель ред.
Загинув при штурмі міста Ямпіль Донецької області. Похорон відбувся 25 вересня 2022 в місті Стрий. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) [1][2].
Примітки ред.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |