Відкрити головне меню

Огороджувальні конструкції

Будівництво огороджувальної конструкції з цегли

Огоро́джувальні констру́кції — будівельні конструкції призначені для ізоляції внутрішніх об'ємів у будівлях і спорудах від зовнішнього середовища або між собою[1].

Огороджувальні конструкції захищають будинок (споруду) від дії зовнішніх факторів — вологи, вітру, шуму, температурного впливу, забезпечують звукоізоляцію й теплоізоляцію приміщень[2][3][4][5].

Види огороджувальних конструкційРедагувати

Розрізняють огороджувальні конструкції вертикальні (наприклад, стіни, перегородки) і горизонтальні (перекриття, покриття, дахи). Вони бувають: монолітні, збірні й збірно-монолітні; прості, або одношарові, й комплексні, або багатошарові; з дрібних (наприклад, плит, щитів, настилів) і великорозмірних елементів.

Виготовляють огороджувальні конструкції з бетону (у тому числі легкого бетону), залізобетону, азбесто- і армоцементу, сталі, сплавів алюмінію, цегли, каменю, деревини, скла, пластмас, повітронепроникних тканин і плівок тощо. Основні характеристики огороджувальних конструкцій — міцність, жорсткість, стійкість, волого-, вогне- і морозостійкість, довговічність, архітектурна виразність.

Огороджувальні будівельні конструкції часто є водночас і тримальними (несучі стіни й перегородки в цивільних будинках, резервуари для зберігання нафти і газу, оболонки, склепіння тощо).

Вимоги до огороджувальних конструкційРедагувати

Серед огороджувальних конструкцій важливе значення мають зовнішні стіни, що визначають архітектурний вигляд будівлі. Часто матеріал стін характеризує і конструктивний тип будівлі: великоблоковий, великопанельний, дерев'яний (рубаний або щитовий), цегляний. Стіни виконують паралельно роль вертикальних діафрагм жорсткості.

Експлуатаційні характеристики зовнішніх огороджувальних конструкцій мають бути відповідними до місцевих кліматичних умов й забезпечувати необхідні санітарно-гігієнічні та комфортні умови у приміщеннях. До внутрішніх огороджувальних конструкцій ставлять вимоги відповідної ізоляції від повітряних та ударних шумів, від тепла й вологи суміжних приміщень. Огороджувальні конструкції мають мати високу міцність, механічну жорсткість, стійкість, вогнестійкість. Необхідним є також, щоб фактура, колір та інші декоративні характеристики поверхонь огороджувальних конструкцій відповідали призначенню будівель та приміщень, сприяли досягненню їх архітектурної виразності.

Важливою властивістю огороджувальних конструкцій є їх довговічність, ступінь якої встановлюється залежно від класу будівлі та матеріалів, що використовуються, з врахуванням реальних умов зношування огороджувальних конструкцій в результаті зовнішніх впливів. При використанні збірних конструкцій особлива увага приділяється конструктивним вирішенням з'єднувальних вузлів і якості виконання спряжень (стиків, в'язей, кріпильних і закладних деталей), щоб виключити можливість руйнування з'єднувальних елементів протягом терміну експлуатації, встановленого для будівлі (споруди) у цілому.

Тенденції розвитку огороджувальних конструкційРедагувати

Удосконалення огороджувальних конструкцій пов'язане із зниженням їхньої маси і вартості, поліпшенням теплофізичних властивостей і конструктивних рішень, з підвищенням ступеня заводської готовності. Удосконалення конструкцій збірних елементів та їх з'єднувальних елементів з метою зниження трудомісткості виготовлення і монтажу огороджувальних конструкцій і будівлі в цілому; зменшення ваги огороджувальних конструкцій; використання для виготовлення огороджувальних конструкцій місцевих будівельних матеріалів.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. «Огороджувальні конструкції» // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. ДБН В.2.6-31:2006. Теплова ізоляція будівель
  3. ДСТУ-Н Б В.2.6-192:2013 Настанова з розрахункової оцінки тепловологісного стану огороджувальних конструкцій.
  4. ДСТУ-Н Б В.1.1-34:2013 Настанова з розрахунку та проектування звукоізоляції огороджувальних конструкцій житлових і громадських будинків.
  5. ДСТУ Б В.2.6-101:2010 Визначення опору теплопередачі огороджувальних конструкцій.

ДжерелаРедагувати

  • ДБН В.2.6-31:2006 Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель.
  • ДБН В.2.6-14-97. Том 1, 2 і 3. Конструкції будинків і споруд. Покриття будинків і споруд.
  • СНиП 3.03.01-87 Несущие и ограждающие конструкции.
  • Карвацька Ж. К., Карвацький Д. В. Будівельні конструкції. Видання 2-е, перероблене й доповнене. — Чернівці: Прут, 2008. — 516 с. — ISBN 978-966-560-424-2
  • Банько В. Г. Будівлі, споруди та обладнання туристських комплексів: Навчальний посібник. 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: Дакор, 2008. — 328 с. — ISBN 978-966-8379-32-1