Обговорення Вікіпедії:Проєкт:Цей день в історії/5 травня

Дізнатися більше про цю сторінку

1762 — Росія уклала союзний договір і вийшла з Семилітньої війни 1756—1763 рр. Російський імператор Петро ІІІ, який тільки вступив на престол, був прибічником Фрідріха ІІ і повернув Прусії всю зайняту російськими військами територію. Цей договір врятував Прусію від абсолютного розгрому.

1912 — вийшов друком перший номер газети «Правда», заснованої В.І.Леніним. Була, звичайно, редакційна стаття, в якій говорилося, зокрема, й таке: «…Как разобраться в этой паутине лицемерия, обмана, лжи и клеветы? Рабочему классу нужно знать правду!… Мы сами найдем свою правду!..» В першому номері було чимало політичної та економічної інформації і поряд — вірші вихідця з Кіровоградщини, популярного революційного поета Дем'яна Бєдного (Юхима Придворова): «Пускай шипит слепая злоба, // пускай грозит кровавый враг, // друзья, мы станем все до гроба // за правду — наш победный стяг». У що перетворилася і чим стала газета «Правда» — відомо. Дем'ян Бєдний помер у 62 роки в елітній Барвісі під Москвою.

1912 — у Стокгольмі (Швеція) відкрились V Олімпійські ігри. Вперше проводилися урочисті церемонії відкриття та закриття Олімпійських ігор, які стали потім традиційними.

1937 — запис у щоденнику М. Булгакова : «Вечером — у Вильямсов. Был и Шебалин. Очень приятно просидели при свечах до трех часов ночи, а потом пошли пешком домой по пустынному ночному городу. Пришли домой — уже светло. Я очень люблю такой весенний рассвет и пустые улицы».

1945 — на території Австрії було звільнено в'язнів фашистського концтабору Маутхаузен.

1954 — владу в Парагваї захопив генерал Альфредо Стресснер, син німця, власника пивної, який емігрував з Баварії до Парагваю. Понад 30 років правив країною, яка стала справжнім раєм для біглих нацистів.

2000 — жителі Землі спостерігали рідке космічне явище — парад планет. В одну колію стали Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн, Земля і Сонце. Це явище трапляється раз на 50-100 років, і останній раз спостерігалось у 1962 році.

2002 — у Франції відбулись президентські вибори. З великою перевагою переміг Жак Ширак, набравши майже 82 відсотка голосів.

В цей день народились:

1846 — Генрик Сенкевич, польський письменник. Один із найвидатніших майстрів історичного роману за всю історію його розвитку. Автор історичної трилогії «Вогнем і мечем», «Потоп» і «Пан Володийовський»; роману-епопеї «Камо грядеші?», історичного роману «Хрестоносці», психологічного роману «Без догмату», новел, повістей тощо. Лауреат Нобелівської премії з літератури (1905 р.).

1852 — Володимир Якович Майборода, український і російський співак (бас). Співав у церковному хорі в Житомирі. Закінчивши Петербурзьку консерваторію, поїхав вдосконалювати свій фах до Італії. Після повернення був солістом Маріїнського (Петербург) та Большого (Москва) театрів. Співав партії в операх Римського-Корсакова, Глинки, Бойто, Гуно. Брав участь у ювілейному концерті М.Лисенка в Петербурзі (1904). В концертах виконував українські народні пісні і твори українських композиторів.

1877 — Георгій Якович Сєдов, російський полярний дослідник. З 1902 р. брав участь у гідрографічних дослідженнях в Арктиці. В 1912—1914 рр. керував російською експедицією до Північного полюса.

1897 — Георгій Федорович Захаров, генерал армії, учасник громадянської війни. У Велику Вітчизняну війну командував арміями, Брянським і Білоруським фронтами.

1899 — Микола Миколайович Воронов, радянський воєначальник, герой Великої Вітчизняної війни, Головний маршал артилерії. Адмірал Ісаков згадує такий епізод. Якось на одному із засідань у Сталіна всі зібралися, крім Воронова. На питання, де Воронов, ніхто відповісти не міг.

   * Лаврентий, не у тебя ли он? – запитав тоді Сталін.
   * У меня.

       Сталін якось по-особливому подивився на Берію, той миттєво зіщулився.  - Завтра может быть он здесь? – запитав Сталін.

   * Завтра нет, – відповів Берія.
   * Послезавтра? – продовжував Сталін, пронизуючи Берію своїм поглядом.
   * Послезавтра будет. Это точно.

Засідання перенесли на післязавтра. На цей раз крісло Воронова не пустувало. Високий худорлявий артилерист сидів на своєму місці, злегка припудривши темні синці під очима.

1907 — Ірина Вільде (справж. — Полотнюк Дарина Дмитрівна), українська письменниця. Після закінчення Львівського університету працювала вчителькою, в журналі «Жіноча доля» в Коломиї, спецкором газети «Правда Украины». Багато років очолювала Львівську організацію СПУ. Друкувалася з 1930 р. (новели, оповідання). Найкращим твором письменниці є роман «Сестри Річинські» (за нього Вільде отримала 1965 р. Державну премію УРСР ім Т.Шевченка).

1912 — Володимир Михайлович Дальський, український актор, народний артист СРСР. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Працював у багатьох театрах України. З 1956 — в Київському українському драматичному театрі ім. І.Франка. В театрі грав ролі Шельменка («Шельменко-денщик» Квітки-Основ'яненка), Возного («Наталка-Полтавка» Котляревського), Борулі («Мартин Боруля» Карпенко-Карого), Щасливцева («Ліс» О. Островського). Знімався в кіно («Кров людська — не водиця», «Іванна»). Автор книги спогадів «Театральними шляхами».

1922 — Ганна Тимофіївна Ніколаєва, російська актриса, народна артистка УРСР. З 1952 р. — актриса Київського російського драматичного театру ім. Лесі Українки.

В цей день померли:

1821 — Наполеон І (Наполеон Бонапарт), французький полководець, політичний і державний діяч, імператор Франції (1804—1824 і 1815). Помер на о. Св. Єлени не доживши трьох місяців до свого 52-річчя. Місце для своєї могили на острові Наполеон вибрав сам у знайденого ним джерела, в тіні трьох могутніх сосен. Чиста мармурова плита обнесена простою металевою огорожею.

1918 — Ніко Піросмані (Микола Асланович Піросманашвілі), грузинський художник-самоук, представник примітивізму. Малював вивіски для духанів-їдалень, картини на теми селянського побуту («Весілля в Кахетії», «Кахетинський епос»), життя старого Тбілісі («Духанщик», «Двірник»), анімалістичні композиції («Лев», «Орел»), портрети, натюрморти. Помер, як і жив, у злиднях. Його могила невідома. «Искусство всегда берет человека за сердце и чуть сжимает его. Если бы я не знал Пиросмани, я бы видел Кавказ недопроявлённым, как слабый снимок без красок и теней, без деталей и контуров и без синеющей мглы его полувосточных и полуевропейских пространств». (К. Паустовський).

1949 — Моріс Метерлінк, бельгійський письменник, Нобелевський лауреат (1911).

2002 — Андрій Станіславович Ростоцький, актор, режисер («Дні Турбіних», «Кінець імператора тайги»).

Додати тему