| Хроматографи — прилади або установки для кінематографічного розділення і аналізу сумішей речовин. Основними частинами хроматографа є: система для введення досліджуваної суміші речовин (проби); кінематографічна колонка; детектуючий пристрій (детектор); системи реєстрації і термостатування; для препарованих (зокрема виробничих) хроматографів, крім того, добірні пристосування і приймачі для розділених компонентів. Відповідно до агрегатного стану використовуваної рухомої фази існують газові і рідинні хроматографи. У переважному числі хроматограф реалізується варіант проявника хроматографії. У газовому хроматографі газ-носій з балона через регулятори витрати і тиску безперервно з постійною або змінною швидкістю подається в хроматографічну колонку-трубку (діаметром 2—5 мм і довжина 1—10 м), заповнену сорбентом і поміщену в термостат, що дозволяє підтримувати задану температуру (аж до 500°С). Введення газоподібної проби (1—50 см3) і рідкою (декілька мкл) здійснюється або уручну (газовим шприцом або мікрошприцом), або автоматично — за допомогою мікродозаторів. У хроматографічеськой колонці відбувається розділення початкової багатокомпонентної суміші на ряд бінарних сумішей, що складаються з газу-носія і одного з аналізованих компонентів. Бінарні суміші в певній послідовності, залежній від сорбіруємості компонентів, поступають в детектор. В результаті процесів (зміни теплопровідності, іонізаційного струму і ін.), що відбуваються в детекторі, фіксується зміна концентрації компонентів, що виходять; перетворені в електричний сигнал, ці процеси записуються у вигляді вихідний кривої. Найбільш поширені детектори газових хроматографов — термокондуктометрічеськие і іонізаційні. Типовим прикладом перших є детектор по теплопровідності (катарометр), в мостове коло якого включено два осердя для вимірювання теплопровідності; через них протікають потоки чистого газу-носія і бінарна суміш. Теплопровідність останньою відрізняється від теплопровідності чистого газу-носія; тому при проходженні бінарної суміші через чутливий елемент детектора — нагріту спіраль з опором 10—80 Ом — міняються температура і опір спіралі залежно від концентрації компоненту. Такий детектор дозволяє визначати концентрації речовин в межах 10-1 — 10-2%. Головною частиною іонізаційних детекторів є іонізаційна камера, де відбувається іонізація молекул, що потрапляють в неї з потоком газу-носія з хроматографічеськой колонки. Іонізацію досліджуваних речовин здійснюють в полум'ї водню, метастабільними атомами аргону або гелію, повільними електронами і т.д. Іони під впливом прикладеної напруги переміщаються в іонізаційній камері, що приводить до утворення електричного струму. Іонізаційні детектори дозволяють визначати концентрації речовин в межах 10-4 — 10-7%.
|
