Обговорення:Метеор (судно на підводних крилах)
(Нотатки для вдосконалення статті)
Перший Метеор побудований «в останню робочу зміну 1959 року», як доносить біографічна стаття про головного конструктора Р. Алєксєєва із збірника «Советские инженеры» серії ЖЗЛ 1985 р. Серійне виробництво, як вірно вказано, відбувалось з 1961 році в м. Зеленодольску (Татарстан). Перший Метеор доводився в 1960 році на заводі феодосійському «Море».
До 1965 року проект називався 342 (без літери), пізніше — 342Э. З видимих ззовні змін: замість трьох «хвостів» на кормі залишився один, вікна пасажирських салонів отримали фрамуги, зникла центральна стійка носового крила, з тентової палуби прибрані поздовжні «ребра». Всередині змінилась конструкція крісел, внутрішні двері втратили скруглені кути, бокові тамбури вході розширились і розташування дверей у салони стало симетричним (при цьому під ходовою рубкою з'явилась «матроська» каюта), обшивка стелі павінолом стала «безрозкладочною», тобто без видимих дерев'яних планок вздовж швів.
На Дніпрі було 4 теплоходи типу 342, включаючи перший Метеор на Дніпрі (1963). Один із них — Метеор-2 — до цього часу існує в Світловодську, списаний в першій половині 80-х, слугував гуртожитком Клубу Юних Моряків, сьогодні занедбаний і розукомплектований, але, теоретично, придатний до відновлення.
Першим теплоходом типу 342Э був запорізький Метеор-5. Всупереч твердженню окремих джерел, розпиляний він був відносно недавно (2005) в с. Беркозівці Канівського району.
На сьогодні в Україні в тому, чи іншому вигляді залишилося 4 Метеори: Метеор-2 (1965) у Світловодську, Метеор-2 (1987) в Ізмаїлі, Метеор-33 (1983) у Дніпрі, який планувалось переобладнати у яхту, але роботи через недофінансування з боку власника із РФ зупинені, Метеор-37 (25.05.1987) у Запоріжжі — відновлюється, як музейний.
Метеор, формально будучи річковим судном, але маючи клас регістру «О», може працювати у прибережній зоні, як і морська модифікація Комета проекту 342МЭ.
Характерною особливістю більшості дніпровських (але не дунайських) Метеорів було їх поступове переобладнання за проектом ДО53-90-10Р, в ході якої теплохід обладнувався радіолокаційною станцією (РЛС) «Лоція». Видимими змінами при цьому були, окрім, поворотної антени на рубці, нова більша мачта, встановлена за рубкою. Штатна мачта спереду рубки при цьому могла бути демонтована. Наприклад, Метеор-22 і -23 планово зазнали такого переобладнання в лютому 1983 р.
На Дніпрі коло Києва Метеори працювали щонайменш до 1994 р., а можливо й до 1996-97. Згідно з картографією Digital Globe (Google Maps), щонайменш три Метеора перебували в затоні КССРЗ в березні 2000 року.
Останнім Метеором, який існував у Києві був Метеор-13 «Генерал Гирич», який за свідченням працівників АСК був переобладнаний дизелями 3Д6, а крила були демонтовані. Через борги за оренду власник був змушений забрати судно на Дунай коло 2010 р.
Останні рейси Метеорів на Дніпрі відбулись в 1999 р. за маршрутом Запоріжжя—Енергодар. Виконували їх запорізькі Метеор-37 і Метеор-46.
Востаннє найближче до Києва добирався дніпропетровський Метеор-33 в ході спроби його продажу компанією-заготівником вторсировини. У Трипілля він був перевезений баржою восени 2010 року. Проданий влітку 2011. Відновленням дизелві займався механік Володимир МУЛЯВКО. В 2011 р. теплохід своїм ходом повернувся в Дніпропетровськ для переробки на яхту. Цікаво, що з 2004 року цей Метеор був виставлений на продаж разом із Метеором-39. Обидва судна перебували в однаковому технічному стані і, за твердженням продавця — компанії АРМА-лізинг, — пройшли «капітальний ремонт» (хоча такого поняття для СПК не існувало — вони планово списувались після 18 років експлуатації). Через борги за оренду, Метеор-39 був розрізаний орієнтовно 2010 року.