Обговорення:Махно Нестор Іванович
Дата народження подана за григоріанським та юліанським календарями — а дата смерті за котрим? Може вистачає за одним лише?! --лк 13:53, 28 вересня 2007 (UTC)
Походження ред.
То все ж таки він з державних селян, чи з покріпачених козаків? У 1888 році вже не було ані державних селян, ані кріпаків, всі селяни були на однакових правах. Але його батьки народились або в кріпацьких родинах, або в родинах державних селян. Насправді різниця несуттєва, бо фактично державні селяни були оброчними селянами царя. Але для них було важливо, що вони не підкорялись волі якогось там пана (за винятком випадків, коли державне село дарувалось або віддавалось в оренду якому-небудь поміщику).--Sergm (обговорення) 07:49, 12 липня 2013 (UTC)
Круті повороти "ОТАМАНА ВОЛЬНОЇ ВОЛІ"
присвячується 110 річчю з дня народження Нестора Махна
Упродовж останніх років з'явилося багато нових матеріалів про життя й діяльність Нестора Махна, історію махновщини. Серед них і наукові праці, і спогади як самого Батька, так і його найближчих соратників, журнальні й газетні публікації. Вони всебічно висвітлюють увесь широкий спектр революційного процесу в Україні, участь у ньому махновців. Тому лише коротко наведемо основні віхи життя Н. Махна, якого поет Борис Олійник у своїй поемі «Батько» влучно назвав «отаманом вольної волі». Народився Нестор Іванович Махно 26 жовтня 1888 року в селі Гуляйполе тодішньої Катеринославської губернії (нині Запорізька область) у багатодітній селянській сім'ї. Його бунтарська натура в дитинстві і юності різко негативно ставилася до соціальної несправедливості. Тому, працюючи чорноробом, він зблизився з групою анархістів-комуністів, які займалися експропріацією багатих. У жовтні 1907 року його було заарештовано і засуджено до довічної каторги за пограбування повітової скарбниці. Тільки після падіння самодержавства у березні 1917 року Н. Махно вийшов з тюрми і повернувся на батьківщину, де розгорнув активну діяльність для створення профспілок робітників і селян. Незабаром його обрано головою першої в Гуляйполі ради робітничих і селянських депутатів. Та справжній талант організатора і ватажка збурених селянських мас проявився в роки боротьби з білогвардійськими арміями та інтервентами. Під знамена батька Махна йшли десятки тисяч людей — на військ гетьмана Скоропадського, австро-німецьких інтервентів, проти Петлюри, Денікіна і Врангеля сприяли перемозі більшовиків. З іншого — він не раз протистояв Червоній Армії, тобто реально сприяв ворогам радянської влади. Усе це не могло не позначитись і на остаточній долі Нестора Махна. Після розгрому Врангеля частини Червоної Армії почали активну боротьбу з махновськими загонами. Відчуваючи, що наближається розв'язка, Н. Махно розділив свої сили на кілька дрібних підрозділів. Це дало йому змогу вирватися з оточення і на чолі одного з них 28 серпня 1921 року перейти кордон Румунії. Потім Н. Махно жив із сім'єю в Румунії, Польщі, Німеччині, Франції. Він відійшов від активної політичної діяльності, випустив три книги своїх спогадів. Помер Н. Махно в Парижі після тяжкої хвороби 27 липня 1934 року. Нижче подаємо архівні документи, котрі відображають круті повороти в житті Нестора Махна, різні оцінки його діяльності. Публікація мовою оригіналів.
З наказу № 1 Нестора Махна по Революційній партизансько-повстанській армії України
5 серпня 1919 р.
1. Задачей нашей революционной армии и каждого вступившего в нее Повстанца является честная борьба за полное освобождение трудящихся Украины от всякого порабощения, за полное раскрепощение труда. Поэтому каждый Повстанец обязан помнить и следить за тем, чтобы среди нас нет и не может быть места лицам, стремящихся за спиной революционного Повстанчества к личной наживе, разбоям, к разгрому мирного трудящегося населения, евреев.
2. Каждый революционный Повстанец должен помнить, что как его личными, так и всенародным врагами являются лица богатого буржуазного класса, независимо о того, русские ли они, еврей, украинцы или французы с англичанами, а также врагом трудового народа являются те, кто обороняет несправедливый порядок, т. е. самозваные комиссары, члены карательных отрядов, чрезвычаек и т. д, разъезжающие по городам и селам и истязающие трудовой народ, не желающих подчиниться их произвольной диктатуре. Представителей карательных отрядов и произвольной диктатуру каждый Повстанец обязан задерживать и препровождать в штаб армии, а при сопротивлении расстреливать на месте. За расстрелы же и насилия над мирными жителями, к какой бы нации они не принадлежали, виновных постигнет позорная смерть недостойная революционного Повстанца.
Командующий Революционной Партизанско-Повстанческой армии Украины Батько Махно.
Із статті Л. Троцького «Махновщина» в газеті «Селянская правда», 7 червня 1919 р.
Есть Советская Великороссия, есть Советская Украина. А рядом с ними существует одно маленькое государство: то Гуляй-Поле. Там правит штаб некоего Махно. Сперва у него был партизанский отряд, потом бригада, затем, кажется, дивизия, а теперь все это перекрашивается чуть ли не в особую повстанческую «армию». Махно и его ближайшие единомышленники почитают себя анархистами и на этом основании «отрицают» государственную власть. Стало быть, они являются врагами Советской власти? Очевидно. Но махновцы не решаются открыто сказать, что они против Советской власти. Они хитрят и виляют... Армия Махно — это худший вид партизанщины, хотя в ней немало есть хороших рядовых бойцов. Никакого намека на порядок и дисциплину в этой «армии» не найти... Нет, с этим анархо-кулацким развратом пора кончить, кончить твердо, раз и навсегда, так, чтобы никому больше повадно не было.
З повідомлення командуючого Українським фронтом В. О. Антонова-0всієнка голові Раднаркому УСРР X. Г. Раковському прорезультати обстеження бригади Махна
2травня 1919 р.
Непосредственным ознакомлением убедился и утверждаю, что:
1/ сам Махно, главные его боевые работники и его полки проникнуты желанием сломить контрреволюционное казачество и офицерство;
4/ нашу партийную литературу Махно допускает и политических комиссаров принял;
б/ к агитации против Советской власти Махно не причастен, на 3-м съезде в Гуляй-поле не был, резолюции съезда не подписывал;
12/ силы Махно — 4 полка до 6000 штыков, до 20 пулеметов, 5 трехдюймовых, 2 сорокадвухлинейных, 2 сорокапятилинейных орудия, один бронепоезд, патронов очень мало, половина винтовок итальянские; обмундирование крайне скудно, половина людей босые; 8-й полк довольно скверно дисциплинирован;
13/ состав частей — все бывшие солдаты; кадр великолепный — в Гуляй-поле с войны все повозвращались не меньше как унтер-офицерами; материал прекрасный, но нуждающийся в большой обработке;
16/ наши политработники в частях Махно слабы, трусливы и не могут противостоять вредным элементам;
17/ нападки на Махно крайне озлобляют местное население и его части.
Заключение:
1/ Махно против нас не выступит;
2/ политическая работа наша и возможна и необходима во всем районе; травля Махно должна быть прекращена;
З/ район может дать громадные силы против казачества, но только если мы им овладеем;
4/ надо пустить лучших работников для военно-организационной работы в этот район.
3 відозви Всеукраїнського Революційного Комітету до трудящих України про оголошення поза законом Махна i махновців
9 січня 1920р.
Наконец, после невероятно тяжелых жертв, нашей доблестной Красной Армии удалось разбить помещиков и капиталистов и их приказчика Деникина.
Но главный враг украинского народа — польские паны — еще не разбиты. Идя на помощь Деникину, они заняли целый ряд городов и местечек, как нашей страны, так и России. Военное командование, всячески стремясь к единению всех боевых сил против общего врага трудового народа помещиков и капиталистов, предложило махновцам выступить против поляков и тем поддержать Красную Армию и освободить наши села и города от ига польских помещиков, а рабочих от рабства капиталистов.
Но Махно не подчинился воле Красной Армии, отказался выступить против поляков, объявив войну нашей освободительнице Рабоче-Крестянской Красной Армии.
Поэтому Всеукраинский Революционный Комитет постановляет:
1/ Махно со своей группой объявляется вне закона как дезертиры и предатели.
2/ Все поддерживающие и укрывающие этих изменников украинского народа будут беспощадно истреблены.
З/ Трудовое население Украины обязуется всячески поддерживать Красную Армию в деле уничтожения предателей махновцев.
Всеукраинский Революционный Комитет: Председатель Г. И. Петровский. Члены: Д. 3. Мануильский, В. П. Затонский, Г. Ф. Гринько, Качинский.
3 військово-політичної угоди між урядом УСРР i армією Махна
2жовтня 1920 р.
Объединенное и организованное наступление на нас Польши, Врангеля и антантовских империалистов поставило нашу революцию под угрозу смертельной опасности. Повстанческая армия махновцев ввиду этого решила прекратить вооруженную борьбу с Советским правительством, установив с ним военно-политическое соглашение в целях решительного разгрома отечественной и мировой контрреволюции.
Условия предварительного соглашения по политическому вопросу между Советским правительством Украины и революционной повстанческой армией Украины (махновцев):
1/ Немедленное освобождение и прекращение преследований в дальнейшем на территории Советских республик всех махновцев и анархистов, за исключением вооруженно выступающих против Советского правительства.
2/ Полнейшая свобода агитации и пропаганды как устно, так и печатно, махновцами и анархистами своих идей и понимании без всякого призыва к насильственному ниспровержению Советского правительства и соблюдением военной цензуры. В деле издания махновцы и анархисты, как революционные организации, признанные Советской властью, пользуются техническим аппаратом Советского государства, подчиняясь правилам техники издания.
З/ Свободное участие в выборах Совета, право махновцев и анархистов вхождения в таковые и свободное участие в подготовке созыва очередного V Всеукраинского съезда Советов, имеющего быть в декабре с. г.
По поручению Советского правительства УССР Я. Яковлев. Уполномоченные Совета и командования революционной повстармии Украины (махновцев) Куриленко, Попов.
3 протоколу засідання noлiтбюро ЦК КП(б)У
29 вересня 1920 р.
О переговорах с Махно
а/ Поручить Оргбюро совместно с Реввоенсоветом Юго-Западного фронта, Манцевым и Закордотом наметить представителя при Махно;
б/ Дать подпольной организации директивы оказывать содействие Махно, обращая главное внимание на усиление в его отрядах дисциплины, революционной спайки;
в/ Наши отряды, не вливаясь в отряды Махно, входят по мере надобности в оперативный контакт.
Секретарь ЦК КП(б)У С. Косиор.
3 ноти урядів РСФСР i УСРР уряду Румунії
20 вересня 1921 р.
Известный бандит Махно перешел 22 августа бессарабскую границу у Монастыржевки с шайкой приверженцев, ища убежища на территории, которая фактически находится под властью Румынии. Этот разбойник в качестве главаря преступных банд совершил на территории России и Украины бесчисленные преступления, сжигая и разграбляя деревни, избивая мирное население и пытками вымогая у него имущество. Ввиду этого Российское и Украинское правительство обращается к Румынскому правительству с формальной просьбой выдать им, как обыкновенных уголовных преступников, упомянутого главаря шаек вместе с его соучастниками.
Народный Комиссар по иностранным делам РСФСР Чичерин. Председатель Совета Народных Комиссаров и Народный Комиссар по иностранным делам УССР Раковский.
Махновщина ред.
Pourquoi n'y a-t-il pas ici d'article sur la Махновщина ? Voir de:Machnowschtschina, eo:Maĥnovŝĉino, fr:Makhnovchtchina, it:Makhnovščina. Arno Lagrange ✉ 06:52, 10 жовтня 2006 (UTC)
Золота Стаття ред.
Як на мене, так ця стаття вже ідеальна. чому б не зробити її ізбранною?
- Подавайте на розгляд відповідного ВікіПроекту--vityok 15:41, 1 грудня 2008 (UTC)
- Стаття далеко від ідеальної: переусім бракує енциклопедичного стилю...--лк 16:57, 1 грудня 2008 (UTC)
"Золота" Стаття Глорифікації ред.
Чому наші шановні дослідники не прочитали мемуарів фігуранта статті? Чому не відображені - розстріли за українську мову спілкування, розстріли бійців УНР по факту приналежності до "украинских шовинистов"? Махно відпускав російських коммуністів, тому що вони можуть "перевиховатись" і стати анархістами. А от солдат армії УНР і гетьманців Української Держави Скоропадського - розстрілював, тому що вони "националистические шовинисты" - і ніколи не стануть на бік революції.
Чому автор пише статтю - не ознайомившись з працями соратників Махна. Перечитав купу джерел, мемуарних творів його соратників - більшого ворога України ніж Махно - годі шукати. Тільки Винниченко, Петлюра і Грушевський зробили більше для знищення України як незалежної держави. Прошу щиро автора самого почитати мемуари відповідного часу - і відредагувати цю статю, яка в даному вигляді не відповідає статусу "енцеклопедична", не заснована на історичних фактах, а продиктована бажанням "знайти героя". Герої України того часу - померли на Аскольдовій могилі. А ті, хто їх зрадив, жили довго і відносно щасливо на еміграції або в СРСР...
Політичний авантюрист і негідник - Махно протиставив українське селянство - українським міщанам, робітникам і інтелігенції. Він є відповідальний за громадянську класову війну і тривале братовбивство в середині української нації. З одного боку Винниченко, Петлюра і Грушевський підірвали довіру до себе в підприємців, шляхти, офіцерів і міщан конфіскаціями майна в ім'я соціалізму, а з іншого боку - Махно підняв українських селян на війну з тими ж вождиками. Вийшла величезна братовбича різанина українців - міщан і селян. Відповідальні за неї злочинці - втекли в еміграцію або співпрацювали з комуністами у справі "остаточного вирішення українського питання".
Цитую Махна: "Повстанец должен помнить, что как его личными, так и всенародным врагами являются лица богатого буржуазного класса, независимо о того, русские ли они, еврей, украинцы или французы с англичанами"
Переробіть статтю будь-ласка - хоч додайте який розділ типу "Критика". В даному вигляді - це схоже на реферат 9 класу "Махно - чудовий хлопець". UAwarrior 21:30, 13 січня 2010 (UTC)
Неточності статті ред.
В статті повідомляється, що Махно об'єднався з загонами Григор'єва проти більшовиків. Але це заперечує Петро Аршинов у своїй книзі "История Махновского движения". Серед джерел для написання статті цієї книги немає, хоча, на мою думку, вона там повинна бути обов'язково, адже автор був близьким соратником Махна і безпосереднім учасником описаних подій.
- Ну так додавайте, посилаючись на Ваші джерела. На те воно і вікіпедія. --Petriot333 19:36, 1 березня 2011 (UTC)
- Не беручи під сумнів фактів викладених у книзі Аршинова, зауважу, що його працю можна кваліфікувати як першоджерело (див. ВП:АД) і використовувати досить обережно, звіряючись із іншими джерелами. --yakudza 21:35, 12 квітня 2011 (UTC)
Як Махно став батьком (отаманом) ред.
З спогадів начштаба армії махновців В.Ф.Білаша:
"... Числа 20 сентября в Дибровском лесу мы соединились. Наш отряд возрос до пятнадцати человек. Простояли мы в лесу спокойно, что-то дня три, расширили землянку Щуся, а потом решили катнуть в Гуляйполе. Но ввиду того, что там было много австрийцев, выкачивавших хлеб, останавливаться в нем было опасно. Тогда мы решили ехать в деревню Шагарово и подобрать там наших ребят, скрывавшихся от австрийцев.
Махно тогда ничем не проявлял себя и был как все, маленький и равный. До этого прогремевший налетами Щусь пользовался у нас военным авторитетом. Однако, он не имел над нами власти, и если надо было куда-нибудь идти, все сообща решали вопрос и, в зависимости от настроения отряда, принимали то или иное решение... "
"... Нас было тридцать шесть человек, и, находясь в центре леса, мы не знали, как выйти из кольца в поле. Что делать? Оставаться тут или поставить карту на прорыв? Мы колебались.
Щусь, сторонник умереть в лесу, пал духом. Противоположность ему был Махно. Он выступил с речью и призвал щусевцев последовать за гуляйпольцами, которые были сторонниками прорыва. Щусевцы поддались его влиянию и заявили: - Отныне будь нашим батьком, веди, куда знаешь. И Махно начал готовить прорыв. ... "