Обговорення:Качуровський Ігор Васильович

Ця стаття є частиною Проєкту:Українська література (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані Українською літературою. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Українська література.
	Чим допомогти: Додайте, будь ласка, шаблон «Вікіпроєкт:Українська література» до всіх сторінок обговорення нових і старих статей, тематично пов'язаних із українською літературою.

Перенос: Внесок користувача 88.81.225.137

Проф. доктор Ігор КАЧУРОВСЬКИЙ - поет, прозаїк, публіцист, літературознавець, педагог (д-р філософії, професор Укр. Вільного Університету) (псевдоніми - Андрій Вересень,Франсуаза д’Ервіль, Хведосій Чичка). Нар. 01.09.1918 в Ніжені; з 1969 р. мешкає в Мюнхені; громадянин Аргентини). Член об’єднання укр. письменників на еміґрації “Слово”, чл. Спілки аргентинських письменників SADE (Sociedad Argentina de Escritores), чл. Спілки письменників України (з 1992 р.).

         	ВІКІПЕДІЯ:         ВИПРАВИТИ  В  УКР. ВІКІПЕДІЇ !
              Ігор Качуровський
              Проф. д-р Ігор В. Качуровський (Prof. Dr. Igor Kaczurowskyj)                                                                  
              Дата народження: 1 вересня 19918 р.
              Місце народження: Ніжен, Україна
              Національність: українець
              Громадянство:     Аргентина  !!!
              Мова творів: українська, частково російська та  еспанська
              Рід діяльности: поет і перекладач поетичних творів, прозаїк, есеїст, літературознавець, педагог, радіожурналіст

             Народ. у сім’ї юриста (колишн. пом. держ. секретаря Укр. Центральної Ради). Перші 12 рр. прожив у с. Крути (Ніженськ. р-ну Чернігівськ. обл.), з 1932 р. у м. Курську. Там К. вчився в пед. Інституті, де викладали Б. Ярхо, П. Одарченко та ін. (до 1941); 1942 поверн. на Україну, а 1943 рушив на Захід; з 1945 жив в Австрії.  1946 р. в газ. “Останні новини” (Зальцбурґ) з’явилася перша публікація К. – вірш “Як це добре, що ти не зі мною”;  співпрацював у журн. “Літаври”; перша збірка поезій – “Над світлим джерелом” (Зальцбурґ, 1948).  Того ж року еміґрував до Аргентини. Один з чл.-засн. Спілки укр. науковців, літераторів і мистців.  Редаґував журн. “Пороги”, був співробітником журн.”Овид”, “Мітла”, “Нові дні”, друкувався в газ. “Укр. вісті”, “Укр. літ. газета”. Був слухачем Графотехнічн. (літ.) інс-ту (1958-62), 1963-64 – викладач давньої укр. літ. при Катол. ун-ті, 1968 – рос. літ. при ун-ті El Salvador (Буенс-Айрес). 1969 виїхав до Мюнхену (ФРН); як літ. оглядач укр. Редакції Радіо Свобода у 1970-80-х рр. – понад 2 тис.  передач. Одночасно захистив докторську дисертацію в Укр. Вільному Унів-ті про “Давні слов’янські вірування та їх зв’язок з індо-іранськими релігіями”; став викладачем УВУ (1973) і проф. (1982); на філос. фак. викладав віршознавство,  стилістику, теорію жанрів, укр. літ. 1920-30-их. рр., історію середньовічного письменства Европи; викладав укр. літ. для семінаристів ЧСВВ у Римі. 

У поезії К. продовжує традиції укр. неоклясиків у пляні витончености, вільного володіння всіма формами віршування (зб. “В далекій гавані”, “Пісня про білий парус”, “Свічада вічности”, “Осінні пізньоцвіти”). У поемі “Село” К. тримається канонів укр. епіки. Теоретик і практик перекладу – зі старофранц. (за есп. перекладом) переклав - розміром ориґіналу - героїчний епос “Пісня про Ролянда” та біля 680 ліричних поезій і фраґментів з різних мов, в т.ч. (за підрядниками Лідії Крюкової) – з англ., нім., ново-франц., італ. (“Круг понадземний”); переклади творів українських поетів (неоклясиків, Є.Плужника, Л.Первомайського та ін.) на рос. мову зібрано в кн.“Окно в украинскую поэзию”. В теорет. та літ.-крит. працях К. розвиває ідеї Бориса Ярхо та Вол.Державина.- Автор монографій і підручників з віршознавства, стилістики, ґенерики (іст. літ. жанрів).- Упорядник (разом із С.Гординським і Л. Крюковою) першого т. “Хрестоматії укр. реліг. літ.” (Мюнхен 1988 – 1000-ліття християнства Укр.); зб. “Італія в укр. поезії” (Львів 1999) та ін. видань, як, напр., Є.Плужник: “Три збірки”(1979). Автор передмов: до зб. М.Ореста “Пізні вруна” (Мюн.1965); до 1-го т. Ю.Клена (Н.Йорк 1992); до 2-го вид. “Укр. муза” Ол. Коваленка (Бс.Айрес 1973) та ін. Як дит. письм. – автор вірш. казки “Пан Коцький” (К. 1992) та “У свинячому царстві”(Мюнхен 1997). З творів К-го на чужі мови перекл.: на англ. - “Шлях невідомого” (“Because Deserters are Immortal”, transl. by Yuri Tkach, Doncaster,Australia,1979); уривок з поеми “Село”(transl. by Watson Kirkconnell, Centennial Tales and Selected Poems, Toronto 1965); новеля “По той бік безодні” (“Beyond the Abyss”, A Modern Ukrainian Gothic Story, URANIA, Kanpur, India, 1987, перекл. Нат. Шехай і Л.Крюкової); на нім. - поезії в кн. “Weinstock der Wiedergeburt, moderne ukr. Lyrik”, ausgew., übertr. u. hrsg. v. Elisabeth Kottmeier, Mannheim 1957); численні наук. розвідки протягом багатьох рр. у Річниках українознавства Дому укр. науки, Мюнхен (“Mitteilungen” та “Jahrbücher der Ukrainekunde“) у перекл. Лідії Крюкової, напр.: “Der Eskapismus in d. Ukr.Literatur”; “Ivan Bahrjanyjs Prosa”; “Zwei Dichter im Kampf”; “M.Draj-Chmara. Aus d. lit.wiss. Nachlaß”; “Goethes Faust-Motive bei J.Klen”; “Der ukr. Parnaß”; “Der Wahrheit u.Schönheit ergeben. Lessja Ukrajinka u. ihr Werk”; рецензії, критичні статті і.т.п.); на франц. “Покірна правді і красі” (“Dévouée à la vérité et à la beauté “, Actes du colloque Lessia Oukraїnka, Sorbonne, Paris-Munich 1983, “Укр. Парнас” (“Le Parnasse ukrainien”, Ukraine 1918-1932,Renaissance nationale et culturelle, actes du colloque, Paris –Munich-Edmonton 1986), “La Chanson de Roland dans la traduction de Vasyl Chtchourate”, L’Ukraine et la France au XIX-me siècle, Paris 1987, у перекл. Зірки Вітошинської; на есп. “Improvisación por teléfono” у перекл. арг. поета Enrique Urquiza Martínez; окремі ліричні поезії на рос. мову переклала Лідія Алексеєва; на польську - M.F.Geissler. К. друкується в журн. “Визвольний шлях”, “Всесвіт”, “Київ”, “Сучасність”, “Пам’ятки України”, “Київська старовина”, “Стоголосник”, “Перевал”, “Хроніка 2000”, “Березіль”, “Дивослово”, “Дзвін”, “Україна модерна”; друкувався в збірниках “Слово”, також у рос. журналах “Грани”, “Новый журнал” та “Континент” (про 100-ті роковини Емського указу, ч. 11, 1977 та ін.). Твори в багатьох антологіях та хрестоматіях, зокрема в аргент. “2-a Antología de Poetas, Escritores y Ensayistas del Tercer Milenio”,(Bs.Aires 1999); в антол.”25 поетів укр. діаспори”(К.2006); в хрестом. “Укр. слово”(К. 1995); в кн.”Листок з вирію” (К. 2001). Почавши від 1992 р. К. п’ять разів відвідав Україну, мав публ. виступи в Києві, Ніжені, Полтаві, Харкові; в Ніж-му пед-інст-ті. прочитав курс лекцій про покоління 2-ї світ. війни в літературі укр. еміґрації, познайомився особисто з кількома письменниками. Творчість К. вивчають у середніх та вищих навч. закладах України. З нагоди 90-річчя К. вийшли наук. збірники “Віршознавчий семінар” (вид. Київського нац. унів-ту) та “І.К-й: від Крут до Старої Европи” (Матеріяли всеукр. наук. конфер.). Про К. писали: В.Державин (“Майстер новелі”), Л.Ребет, В.Чапленко (“Поет нереальної реальности”), Л.Лиман, І.Костецький, О.Керч, С.Наумович, Дм.Нитченко, В.Сварог, А.Галан, І.Павелко, Є.Гаран, Б.Олександрів, В.Онуфрієнко, В.Бендер, М.Тарнавська, І.Коровицький, Я.Климовський, Я.Харчун, В.Жила, Дм.Штогрин, О.Май, М.Гарасовська, М.Галів, О.Астаф’єв (“Нарис життя і творчості І.К.-го”, В.Шелест(“І.К., поет, прозаїк, літ-знавець”, С.Реп’ях (“...а всередині камінь”), П.Сорока (“Психологічна проза Ігоря Качуровського”), В.Базилевський (“Шлях до кастальських джерел”, у кн.”Лук Одісеїв”, К. 2005), Г.Гордасевич (“Сьомий з лебединого грона”), І.Дзюба (“Вірний собі”), М.Слабошпицький (“Найєвропеїзованіший поет”), В.Павленко, М.Неврлі, Л.Череватенко, В.Шевчук, І.Бетко, О.Ковальова, Н.Степула, І.Рудик, М.Жердинівська, Н.Гаврилюк, Я.Шекера, Н.Науменко, Мик.Науменко, О.Бросаліна, В.Пугач, А.Шкуліпа, О.Ґадзінський, В.Сидоренко, Тет.Сидоренко, О.Забарний, О.Мороз, Ю.Микитенко, О.Петрик, Ол.Микитенко, Б.Завідняк, М.Стріха, П.Ротач, С.Білокінь, М.Ільницький, М.Миколаєнко, Ю.Покальчук, М.Зубрицька, І.Ганущак, Р.Дідух, І.Набитович, Б.Плянко, Т.Салига, Д.Степовик, Т.Інгурян, Ю.Байрак, Є.Шорохов, А.Дяченко, В.Соболь, Л.Сірик, О.Красюк, В.Гільчук, Я.Ковалець, Т.Конончук; з рос. авторів: А.Анатолій (Кузнецов),Б.Філіпов, Т.Фесенко, Ол.Варді, Н.Коржавин; словацькою мовою Микулаш Неврлій; англ. Caroline Egerton (Australia). ТВОРИ. Поезії: Над світлим джерелом, Зальцбурґ 1948; В далекій гавані, Буенос Айрес 1956; Пісня про білий парус, Мюнхен 1971; Свічада вічности, Мюнхен 1990; Село і Осінні пізньоцвіти, Київ 2001; Село в безодні, К. 2006. Проза: Шлях невідомого, Мюн. 1956; Залізний куркуль, Мюнх. 1951 і Полтава 2005; Дім над кручею, Мюн. 1966 і "Дніпро" № 11-12б К. 1994; окремі новелі увійшли до вел. збірн.прози І.К-го “Шлях невідомого”, 442 стор., Київ 2007; Крути мого дитинства, Ніжин 2007. Переклади: добірки в кн-х лірики, окр. кн-ми вийшли: Ф.Петрарка, Вибране, Мюн. 1982; Окно в укр. поэзию, Мюнхен-Харків-Ніжин 1997; Золота галузка: Антологія іберійської та іберо-американської поезії, Бс.-Айрес-Мюнх. 1991; Стежка крізь безмір: Сто нім.поезій 750-1950, Париж 2000; переклади зі збірок увійшли до вел. кн. Круг понадземний, 525 стор., К. 2007; Ол. Солженіцин, Нобелівська лекція з літератури, Нов.Ульм 1973; Алехандро Касона, Човен без рибалки (з есп.), Бс.Айрес 2000; Пісня про Ролянда (зі старофранцузької, Львів 2008). Літературознавство: Новеля як жанр (Буенос-Айрес 1958); Променисті сильвети (лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки; 1-ше вид.Мюнхен 2002, 797 cтор.; 2-ге Київ 2008). Віршознавство: Строфіка (Мю. 1967); Фоніка (Мю. 1984); Нарис компаративної метрики (Мюн. 1985, – усі три затверджено Мініст-вом освіти Укр. як підр. для студ-ів філол.фак-ів вищих навч. закладів і перевидано 1994 р. в Києві). Стилістика: Основи аналізи мовних форм. Фігури і тропи (Мюнхен-Ніжин-Київ 1994; 1995). Ґенерика і архітектоніка, кн. 1: Література европейського Середньовіччя (380 стор., 32 ілюстр. зібр. і опрацювала Л.Крюкова), К. 2005; кн. 2, част. І: Засади наукового літературознавства, част.ІІ: : Жанри нового письменства (для форзацу 2-ї част. використано ілюстр. матеріяли з 1-ї, без зазначення джерела), 375 с., K. 2008. - “150 вікон у світ”(з бесід, трансльованих по Радіо “Свобода”, Київ 2008. Мовознавство – окремі статті в журналах та збірниках. Мікологія - Путівник для грибарів, вид-во "Кий" 2011. Спогади – Крути мого дитинства (Ніжин 2007). Листування – опубліковано: з митр. Іларіоном; з Дм. Нитченком; з В.Пилиповичем. Готуються до друку: “Лірика” (давні та нові поезії); “На мовні теми” (статті та розвідки); Книга спогадів; “Parodiarium” Хведосія Чички. НАГОРОДИ ТА ВІДЗНАЧЕННЯ. 1947 р. – премія за новелю “Пашпорт”; 1982 р. – премія Фонду ім.І.Франка (Chicago) за переклад тв. Ф.Петрарки; 1994 р. - премія ім. М.Рильського за перекладацьку діяльність; 1998 р. – орден президента України за заслуги; 2002 р. – премія журн.”Сучасність” та Ліґи укр. меценатів за дослідж. “Ґотична літ-ра та її жанри”; медаля Укр.вільн.унів-ту за вклад в укр. літературознавство; 2003 р. – премія ім.В.Вернадського за визначн. інтелект. вклад у розвиток України; 2003 р. – грамота від президента України з нагоди 85-річчя; 2006 р. -літ. премія ім. В.Свідзінського за поетичну та перекладацьку діяльність;2006 р. – нац. премія України ім. Т.Шевченка за кн.”Променисті сильвети”. Актуалізовано - квітень 2012