Обговорення:Арабська мова

Стаття «Арабська мова» входить до спільного для всіх мовних розділів Вікіпедії списку необхідних статей. Її покращення й доведення до статусу вибраної є важливим напрямком роботи проєкту.

Рік	2010	2011	2012
Переглядів	5787	8592	10436

прохання до всіх хто здатний на це - допоможіть у розробці цієї статті. на даний час існує дуже мало джерел (особливо електронних, та ще й у вільному доступі) по мовам, культурі і життю людей Сходу. пора з цим боротись. Всім, хто знає англійську або інші мови - буде просто чудово, якщо ви відшукаєте і перекладете необхідні матеріали українською мовою. Спільнота Вас не забуде :)

Розділ граматика станом на 9 вересня 2011

Граматика

Граматика ==

Як написано в стародавній грамматиці - в арабській мові є лише три частини мови: імена (іменники), дії (дієслово) і службові слова.

Цей стародавній звичай поділу на частини мови зберігся в арабській мові і донині. Зокрема прикметники, займенники, прислівники, дієприслівники і числівники розглядаються як імена (назви).

Будова слова ===

Слово в арабській мові, так само як і в будь-якій іншій складається з голосних та приголосних звуків. Особливість арабської та інших мов семітської сім'ї полягає в тому, що нові слова в ній утворюються не лише додаванням приставок (префіксів та суфіксів) але й заміною голосних і додаванням приголосних в самому слові - тобто за допомогою вставок (інфіксів). Тому в семітських мовах за корінь слова беруть набір приголосних даного слова, який залишається відносно незмінним при утворенні від нього нових слів. Звичайно треба мати на увазі, що поняття кореня слова було розроблено лише з появою писемної мови. Всі існуючі корені були виділені із звичайних слів, які були назвами певних предметів (об'єктів) або дій (процесів), за допомогою відкидання голосних.

Таким чином корінь арабського слова складається з одного, двох, найчастіше трьох, а інколи чотирьох і п'яти приголосних звуків.

Слова в арабській мові утворюються від кореня за допомогою вставок (внутрішніх флексій, інфіксів). Інфіксами можуть виступати як окремі звуки (голосні або приголосні), так і звукосполучення. Можливі способи утворення різних слів від даного кореня називаються моделями. В арабській мові кожна словарна модель називається словом утвореним за цією моделлю від кореня ФаЪаЛа (ФаЪаЛа - дія, діяти, діяв). Таким чином слова утворені наприклад за моделлю ФАаЪіЛ (діяч) - КАаТіБ (писар) позначають діяча, за моделлю МаФЪаЛ (місце дії) - МаКТаБ (бібліотека) позначають місце дії або знаходження предмета і т.д.. За допомогою моделей утворюються всі частини мови - як імена так і дієслова. Таким чином, знання арабської мови - це знання значень різних коренів + знання значень моделей. Саме в такій структурі простота арабської та інших семітських мов - знаючи наприклад 1000 коренів і 100 моделей утворення слів можна зрозуміти приблизне значення 1000 Х 100 = 100 000 слів.

Розглянемо ці моделі на прикладах:

Корінь - КТБ (писати). Знаючи моделі від нього можна утворити багато різних слів:

КіТаБун - те, що написано, писання (модель - ФіЪаЛун)

КаТіБун - той хто написав або пише, писар, письменник (модель - ФаЪіЛун)

маКТаБун - місце писання, бібліотека (модель - маФЪаЛун).

маКТуБун - те, що записано, зокрема в книзі Життя - доля (модель - маФЪуЛун).

Модель - маФЪіЛун (місце знаходження). Знаючи різні корені від цієї моделі можна утворити багато різних слів:

маДЖЛіСун - місце сидіння, засідання, парламент (корінь - ДЖЛС, сидіти)

маСДЖіДун - місце поклоніння, мечеть (корінь - СДЖД, поклонятися)

Ім'я ===

В арабській мові, подібно до української ім'я в реченні може бути в двох станах - визначеному (ця книга) і невизначеному (книга, якась книга). Ці стани показуються за допомогою визначників (артиклів) або за допомогою зв'язку з іншими словами (книга, книга письменника). Розглянемо обидва способи.

1. Визначники.

Визначений артикль. На українську мову його можна перекласти словами цей (той). Записується на письмі за допомогою приставки АЛ- перед іменем (кітаб - книга, АЛкітаб - ця книга). Ця приставка походить від давнього вказівного займенника, який можна перекласти словами "цей", "той". Коли слово з артиклем стоїть у реченні, його вимова залежить від його першої приголосної і останньої голосної попереднього слова. Якщо звичайно приставка АЛ- вимовляється як аль- (алкітаб - алькітаб, книга), то коли остання голосна попереднього слова "і" або "у", замість звука "а" артиклю буде звучати відповідний звук. Коли перша приголосна слова - один з "сонячних" звуків (м, н, с, ш), то замість звука "ль" артиклю буде вимовлятись відповідний звук. Приклади: КіТаБ (кітаб), АЛКіТаБ (аль-кітаб), КаТаБТу АЛкітабі (катабтулкітабі), НуР (нур), АЛНуР (аннур).

Невизначений артикль. На українську мову його можна перекласти словами якийсь (один). В класичній арабській записується на письмі двома оголосами в кінці слова. В сучасній розмовній арабській відсутній:

• називний відмінок - уу (читається -ун). КіТаБуу (кітабун - якась книга)
• родовий відмінок - іі (читається -ін). КіТаБіі (кітабін - якоїсь книги)
• знахідний відмінок - аа (читається -ан). КіТаБаа (кітабан - якусь книгу)

2. Зв'язок з іншими словами. Стани зв'язності (ізафа) і незв'язності.

В арабській мові, особливо в сучасній, так само як в українській стан визначеності чи невизначеності слова може виражатись за допомогою поряд стоящих слів:

Коли слово стоїть у реченні окремо від інших імен (перебуває у незв'язаному стані) тоді його визначеність, подібно до української мови залежить від того, що було про нього сказано в попередніх реченнях (напр. книга - може бути або якась книга або та, певна книга, про яку раніше йшла мова).

Коли слово перебуває у зв'язаному стані (ізафа), воно вживається без артикля і його визначеність, знову ж, подібно до української мови залежить від того, визначені чи ті слова, з якими воно у зв'язку: БаЙТу РаДЖуЛі (будинок людини - будинок якоїсь людини - якийсь будинок якоїсь людини), БаЙТу АЛРаДЖуЛі (будинок цієї людини - цей будинок цієї людини).

Ім'я в арабській мові може бути у трьох відмінках (називний, родовий і знахідний (або орудний). Відмінки утворюються за допогою додавання вкінці імені різних голосних, які на письмі записуються оголосами: -у - називний, -і - родовий, -а - знахідний. Приклад: КіТаБ, КіТаБу - книга, КіТаБі - книги, КіТаБа - книгу.

Кожне ім'я належить до одного з двох родів - чоловічого або жіночого. Багато імен жіночого роду мають закінчення -аh (читається - -а).

Ім'я в арабській мові має три числа (однина, двоїна - форма слова для позначення пари предметів, в давнину існувала і в українській мові, та множина). Існує особлива група імен(двухвідмінкові - diptota), які в однині стану невизначеності мають однакову форму родового і знахідного відмінка.

Множина в арабській мові утворюється додаванням закінчень - -УНа для чоловічого роду і -АТ для жіночого роду: РаДЖуЛ - РаДЖуЛУНа, ДЖаМіЪаh - ДЖаМіЪАТ.

Множина в арабській мові також часто позначається утворенням від слова, яке позначає предмет, назви сукупності предметів за певною моделлю, яких існує велика кількість, в цьому випадку множину треба запам'ятовувати напам'ять. Ім'я сукупності предметів в арабській мові як правило жіночого роду.

Дієслівних форм («порід») 15: основна, підсилювальна, спонукальна та ін.

Будова речення ===

Підрядність речень розвинена слабо, речення мають сполучний зв'язок.

Як оформлювати цитування арабською мовою (виставити вирівнювання по правому краю)

Якщо, наприклад, для редагування статей з релігієзнавчої тематики, виникає необхідність цитувати Коран, то слід враховувати принцип не-перекладності цього тексту, а від так слід подавати цитату арабською мовою і умовний переклад з посиланням на перекладача або зазначити, що це власний вільний переклад. Тож, наприклад, як оформити цитату на сторінці Васатийя? Дякую. --Sens (обговорення) 15:42, 7 лютого 2013 (UTC)