Обговорення:Історія Макарова

Статтю «Історія Макарова» створено в рамках тижня Київщини (7 листопада 2010 року — 21 листопада 2010 року)

додатково

Історія макарівської школи

Довгий час окрасою та центром духовного і освітнього життя містечка Макарова був храм св. пророка Іллі — вірніше, кілька таких храмів, котрі в хронологічній послідовності змінювали один одного. Саме при церкві майже шість десятиліть діяла церковнопарафіяльна школа, котра, була єдиним начальним закладом містечка. Засновано цю школу було у 1860 р. настоятелем Іллінського храму священиком Олексієм Олексійовичем Юр'ївським. Засновник макарівської школи XIX ст. був вихідцем з Великоросії і випускником Воронезької духовної семінарії 1845 року. Далі він прагнув продовжити освіту у Київській духовній академії, проте не зміг туди вступити. Відповідно, майбутній священик продовжив освіту вільним студентом Імператорського університету імені святого князя Володимира (нині— Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Варто зауважити, що університетська освіта для тогочасного провінційного батюшки була явищем майже унікальним — не дарма саме цей священик став фундатором церковнопарафіяльної освіти у м. Макарові.

Втім, майбутній священик ще й до прийняття сану здобув певний педагогічний досвід — він деякий час був приватним вчителем у маєтку полковника Красовського на Черкащині. Крім того, отець Олексій був здібною особистістю — зокрема, пощастило йому поспівати і в архієрейському хорі митрополита Філарета (Амфітеатрова), причисленого сучасною Православною Церквою до лику святих. (На той час співати в архієрейському хорі було високою честю, котрої удостоювалися кращих).

Лише в 1849 р. майбутній наставник макарівської школи став священиком, а в 1854 р. — настоятелем Іллінської церкви м. Макарова. Очевидно, що пастир любив дітей — в усякому разі своїх власних в нього було шестеро. Тож досвіду у навчанні та вихованні підростаючого покоління у отця Олексія не бракувало. І його стараннями макарівська школа розпочала свою діяльність. Про початковий етап її функціонування засновник школи залишив нам скупі, проте виразні відомості: "В Макарівському іллінському приході є церковноприходська школа, в якій навчаються 12 селянських хлопчиків і 6 дівчаток. Школа ця не має особливого приміщення, не має ніяких матеріальних засобів до підтримки свого існування; окрім "Букварів", куплених на церковні гроші, ніяких учбових посібників також не має. Учні навчаються успішно".

Втім, вже в 1865 р. засновник макарівської школи виїхав з містечка і продовжувачем освіти у Макарові став наступний настоятель Іллінського храму — священик отець Ігнатій Грушевський. (Для любителів генеалогії зазначимо, що він був рідним братом батька українського історика М. С. Грушевського, а дід видатного історика служив неподалік — у Забуянні).

Новий настоятель також в свій час працював вчителем у Києві, і тому, відповідно, певний педагогічний досвід у нього був у наявності. Втім, маючи вельми обширну парафію, пастир запросив для більш якісного забезпечення навчально-виховного процесу селянина з с. Великої Бугаївки, який був ентузіастом і навчав макарівських дітей безкоштовно— щоправда, надовго він у Макарові не затримавсь. Навчальний процес почав набирати обертів — коли в містечку побував київський митрополит (Москвін), то наставник школи — отець Ігнатій Грушевський за успіхи в парафіяльній та педагогічній діяльності отримав "особисту подяку" від київського владики.

В 1867 р. новим священиком у містечку і, відповідно, наставником макарівської церковнопарафіяльної школи став отець Іоанн Васильович Коцюбинський. Він ще в 1839 році завершив навчання в семінарії і довгий час служив у селах Дружні та Загальцях. За успішну приходську та освітню діяльність у макарівському приході отець Іоанн в 1873 р. був нагороджений скуфією. А одним із важливих обов'язків тогочасного пастирського служіння була освіта дітей прихожан — якщо священик не займався нею, то його переміщали до гіршої парафії. Втім, отець Іоанна вистачало не тільки на шкільництво — за настоятельства цього священика розпочалося будівництво нового дерев'яного - Іллінського храму в м. Макарові.

Завершилось же будівництво нового осередку духовності та освіти за керівництва отця Олександра Захаровича Красовського. Він був випускником Київської духовної семінари і певний час служив у м. Обухові з 1868 по 1873, де дуже добре себе зарекомендував. Будівельні знання що їх мав Олександр Захарович Красовський спонукали київську єпархіальну владу перевести його до Макарова у 1880 р. Численні клопоти по будівництву храму не завадили пастирю активно займатися приходською школою і стати батьком восьми дітей — Любові, Марії, Миколая, Михаїла, Петра, Ольги, Людмили і Олени.

Освячувався новий макарівський храм у 1881р. вже за іншого настоятеля— отця Іоанна Євстахієвича Василевського, який також був освіченим в плані будівельних знань. Мав чималий досвід у вихованні та навчанні підростаючого покоління— він був батьком 11 дітей.

Останнім дореволюційним настоятелем макарівської парафії і наставником макарівської школи був отець Павло Стефанович Гаєвський, призначений сюди в 1896 році. До прийняття сану та переїзду в Макарів священик мав можливість отримати певний педагогічний досвід, оскільки кілька років працював педагогом у різних сільських школах. При цьому педагог виявляв сумлінне ставлення до своїх обов’язків — він не лише навчав дітей у школі, але й у вечірні години влаштовував для прихожан освітні співбесіди — щоб могли отримати освіту ті, в кого не було такої можливості в кріпацьку епоху. Макарів став першим і останнім призначенням для пастиря, котрий прослужив у містечку понад 20років Саме отець Павло служив у Макарові і в трагічному 1917 році, коли бути священиком і директором церковнопарафіяльної стало небезпечно. Поряд зі священиками— наставниками школи м. Макарова — навчально-виховний процес забезпечували особи різного сану і звання. Серед світських вчителів документи загадують дворянку Танську Євфросинію Лаврівну, котра вчителювала в макарівський школі вже на межі XIX та XX ст. Певний час вчителював у макарівському навчальному закладі і колишній викладач Білоцерківської гімназії Хмельницький Андрій. Вчителювали в школі диякон отець Фавст Дерев'ященко та селянин Григорій Копиленко. У перші часи свого існування макарівська церковнопарафіяльна школа не мала окремого приміщення і розміщувалась у власних оселях макарівського духовенства. Це швидко стало виглядати анахронізмом і вже в 1864 р. для шкільних занять місцева влада відвела частину сільської управи (оскільки Макарів був містечком, а не містом, то його мешканці вважалися селянами, а адміністративний орган— сільською управою). В подальшому макарівська школа, так би мовити, "пішла на підвищення" — її розмістили вже не в сільській управі, а у волосному правлінні. І лише наприкінці XIX макарівська школа стала мати окреме приміщення — неподалік від новозбудованого Іллінського храму. Школа довго не мала чітко встановленого матеріального забезпечення — вона існувала з виплат пожертв місцевого духовенства та мирян. У середині 70-х років миряни стали щороку асигновуві потреби школи 30 крб. і забезпечували її опаленням, мінімальним вибором підручників та приладами освітленням тощо. У 80-х роках сума забезпечення школи становила 5 крб. на місяць. А станом на початок XX ст. миряни щороку виділяли на потреби парафіяльного навчального закладу по 141 крб чималу суму "важкою" царською валютою.

До єдиної в макарівському приході школи довгий час ходили діти з трьох населених пунктів Макарова, Гавронщини та Фасівочки.