Обговорення:Історія Закарпаття

____________________________________________________________________________________________________

Шановний п. Stolypin! Вдячний Вам за звернення до мене. Стаття вийшла цікава. Але оскільки Ви запитуєте, без задніх думок - чи можна дати невеликі поради?

Перш за все хочу зауважити, що я не вважаю себе абсолютним спеціалістом по Закарпаттю і подіям після XVIII ст. Оскільки стаття пишеться до української Вікіпедії, то на мою думку вона повинна підкреслювати спільність історії української земель.

На мій погляд, можливо, варто було б доповнити такі теми: Давня історія. По-перше про ті часи обмаль даних, лише гіпотези. Питання не тільки у Великоморавській державі, а й у тогочасній Великій Хорватії. Варто послатись на статтю про білих хорватів, де є карта. Пригадую ще, здається, на чеських чи хорватських картах, хорвати також були вказані з обох сторін Карпат. Нітранське князівство Великоморавської держави, що поєднувала землі Галичини і Закарпаття, можна розглядати і як давньоукраїнську формацію, адже достовірно лише відомо, що там жили слов’яни, а не словаки, поляки і т. п. У статті про це князівство чомусь додано польську карту, де ці землі начебто належали полякам, але до 990-х років Краків був чеським, то має право існувати гіпотеза про їхню приналежність праукраїнцям чи хорватам-українцям. Я вважаю, що, можливо, тут варто вставити текст з посиланням на статтю Пряшівщина, де подано більш розширено історію заселення. Також варто згадати церкву-ротонду у Горянах, як гіпотезу-свідчення прийняття християнства на цих теренах задовго до Володимира. Я б ще зазначив, що кочові мадяри фактично знищили більш розвинену християнську слов’янську культуру Закарпаття, згадати Лаборця, Марамарош.

У розділі Угорське панування, мабуть, варто розширити текст про українські впливи в королівстві, згадавши першим галицького князя Ростислава Михайловича. Після поділу Стефаном V королівства його нащадки були при Белі IV і мали реальну владу у його частині королівства. Ймовірно, Карл Роберт зайняв трон Угорщини завдяки одруженню з Марією галицькою. Далі варто згадати Федора Коріатовича, що прийшов з Поділля і за традицією приніс сильний український елемент. Варто підкреслити про культурний ренесансний шлях через Пряшів на Львів, Галичину, згадати архітектора Петра Луку з Пряшева. Взагалі я б радив тут доповнити текст посиланнями на Пряшів, Бардіїв, що знаходиться у списку ЮНЕСКО. Також я б згадав про розповсюдження книжок львівських друкарень, взаємні впливи іконописців. Цікаві дані про взаємовпливи сяноцької землі і Пряшівщини. Можливо, варто наголосити, що після 1772 до 1848 українці Галичини, Закарпаття, Пряшівщини були вперше об’єднані в одній державі Габсбургів (що тепер люблять говорити про 1939 рік), адже у Львові австрійці сприяли розвитку українського шкільництва, мови, церкви і, мабуть, схоже відбувалось і на Закарпатті. Габсбурги давали підданим те, чого вони згуртовано добивались, і біда самих українців у їхній слабій позиції в імперії. Власне, з XIV ст. до 1772 поміж Закарпаттям і Галичиною, Поділлям, Волинню, Київщиною не було аж таких страшних кордонів, це була свого роду спільна Європа. Залізний кордон був лише з Московією, куди не допускали іноземців. Історія Закарпаття з 1918 по 1945 рік. Я б доповнив по Карпатській Україні про добровольців з Галичини, що прийшли на допомогу, акцію поляків, які видали угорцям 600 воїнів війська Карпатської Січі, що після поразки перейшли через кордон до Польщі і були розстріляні мадярами на Верецькому перевалі у березні 1939 р. А загалом доволі інформативно і цікаво.

З повагою, Яким 0:35, 25 травня 2011р. (UTC)

1945 року в Москві було підписано компульсивний угоду про входження колишньої Підкарпатської Русі до складу УРСР проти волі корінних народів

29 червня 1945 року в Москві було підписано компульсивний угоду про входження колишньої Підкарпатської Русі до складу УРСР (угода 186/1946 Sb. Чехословацького законника). Угода була остаточно ратифікована чехословацьким парламентом 22 листопада 1945 року. Крім того, Чехословаччина погодилася передати СРСР близько 250 км² території в околицях Чопа — Селменець (Батфа, Галоч, Малі Селменці, Паладь-Комарівці, Палло, Ратівці, Соломоново, Сюрте, Тисаашвань, Тийглаш, Чоп), які не були частиною Підкарпатської Русі, а були частиною словацького Земпліна (Велькекапушанського і Кральовскіхлмецького районів). 22 січня 1946 Указом Президії Верховної ради СРСР на приєднаних землях була створена Закарпатська область УРСР проти волі корінних народів. 4 квітня 1946 село Лекаровце (словац. Lekárovce) було передане Чехословаччині зі складу Закарпатської області, і на цьому обмін територіями закінчився.(угода 186/1946 Sb. Чехословацького законника). Угода була остаточно ратифікована чехословацьким парламентом 22 листопада 1945 року. Крім того, Чехословаччина погодилася передати СРСР близько 250 км² території в околицях Чопа — Селменець (Батфа, Галоч, Малі Селменці, Паладь-Комарівці, Палло, Ратівці, Соломоново, Сюрте, Тисаашвань, Тийглаш, Чоп), які не були частиною Підкарпатської Русі, а були частиною словацького Земпліна (Велькекапушанського і Кральовскіхлмецького районів). 22 січня 1946 Указом Президії Верховної ради СРСР на приєднаних землях була створена Закарпатська область УРСР проти волі корінних народів. 4 квітня 1946 село Лекаровце (словац. Lekárovce) було передане Чехословаччині зі складу Закарпатської області, і на цьому обмін територіями закінчився.