Ноєнгайм
Ноєнгайм (нім. Neuenheim, пфальцький діалект[de] Neiene) — район Гайдельберга з населенням близько 12 785 (2021).
| Ноєнгайм | |
 | |
| Країна |
 Німеччина[1] |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Гайдельберг |
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 |
| Площа | 5,67 км² |
 | |
| Офіційний номер міського кварталу | 011 |
 | |
 Ноєнгайм у Вікісховищі | |
Координати: 49°25′00″ пн. ш. 8°41′30″ сх. д. / 49.4169000000277733875° пн. ш. 8.69194000002777756° сх. д.
Район простягається вздовж північного берега Неккара навпроти Бергхайма та старого міста. На сході округу на кордоні з Цигельгаузеном знаходяться гора Гейлігенберг і дорога Філозофенвег. На півночі округ межує з Гандшусгаймом. На заході Ноєнгайм відділений від Віблінгена річкою Неккар.
Історія ред.
У римські часи в районі сучасного Ноєнгайма знаходились римський табір і римський міст. Крім того, були знайдені залишки двох мітреумів і цегельної фабрики, якою керував римлянин Публій Аттій Руфін (штамп цегли: PAR). Ноєнгайм значно старший за сам Гайдельберг: село вперше згадується в Лоршському кодексі в 765 році[2] і, можливо, виникло ще у франкський періож у VI столітті. До посилення урбанізації вільгельмінського періоду це було переважно фермерське, виноградарське та рибальське село. У 1891 році Ноєнгайм став першим районом Гайдельберга, утвореним шляхом приєднання сусіднього села.
У 1961 році кордон Ноєнгайму з Гандшусгаймом був перенесений на північ, щоб університетське містечко Ноєнгаймер-Фельд не було розділене ним. Район Людольф-Крель-Гтрасе на сході також став частиною Ноєнгайма.
Через Ноєнгайм проходять дві основні транспортні артерії — Брюкенштрассе на сході та Берлінерштрассе на заході, які сходяться північніше в Гандшусгаймі. Ними йдуть трамвайні та автобусні лінії RNV.
На захід від старого центру села, в районі Ноєнгаймер-Фельд, розташовано багато установ і факультетів Гайдельберзького університету, нова будівля педагогічного коледжу, гуртожитки, університетські лікарні та Німецький центр дослідження раку.
Ноєнгайм містить багато давніх вил і зелених насаджень. Вигідне розташування і гарна інфраструктура роблять район досить дорогим.
-
Ринкова площа -
Вечір на набережній -
Початок мосту через Некар -
Вечір над Некаром -
Некарвізе, луг на березі Некара -
Ноєнгаймська набережна (ліворуч) -
![Мост Теодора Гойса[de]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/78/Neckarwiese.jpg/120px-Neckarwiese.jpg)
-
Типовий вуличний пейзаж з будинками близько 1900 року -
Вілла близько 1900 року -
Житловий будинок -
Житловий будинок 1892 року -
Багато прикрашений вхідний портал 1904-1923 років
Церкви ред.
Важливими церквами в Ноєнгаймі є католицька церква Святого Рафаїла та євангельська церква Святого Йоганна. Пам'яткою району є 55-метрова неоготична вежа євангельської церкви святого Йоганна. Церкву спланував і побудував Oberbaurat Герман Бехагель, який також побудував церкву Мира в Гандшусгаймі і церкву Христа у Гайдельберзькому Вестштадті.
У 1989 році на Кастельвезі була додана євангельська церква Святого Якова, заснування якої проілюструвало зростання району на захід і традиційно високу частку протестантів у Ноєнгаймі.
Від первісної сільської церкви, старої церкви святого Йоганна на ринковій площі, залишились тільки вежа та вівтар.
Література ред.
- Meinhold Lutz, Daniela Vogt: Neuenheim im Wandel. Eine Sozialgeschichte in Bildern von 1870 bis 1950. Hrsg. vom Stadtteilverein Neuenheim, 1990.
- Gabriele Schick: Bevölkerungsstruktur, Bausubstanz und Nutzungswandel im Stadtteil Heidelberg-Neuenheim. Universität Heidelberg, Zulassungsarbeit, 1980.
Примітки ред.
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ Minst, Karl Josef [Übers.] Lorscher Codex (Band 2), Urkunde 274 13. November 765 – Reg. 11. Heidelberger historische Bestände – digital. Universitätsbibliothek Heidelberg