Новосибірська ТЕЦ-2

Новосибірська ТЕЦ-2 — теплова електростанція у Новосибірській області Росії. Первісно була відома як Лівобережна ДРЕС.

Новосибірська ТЕЦ-2

54°59′57″ пн. ш. 82°52′27″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Новосибірськ
Введення в експлуатацію	1935 (перша черга), 1941 (друга черга), 1962—1970 (третя черга),
Модернізація	1986—1987 (заміна турбін 8 та 9), 2010 (модернізація турбіни 6)
Вид палива	вугілля
Котельні агрегати	2 парові ЛМЗ-110 (котли 1 та 2, виведені з експлуатації), 1 паровий ТКЗ-150 (котел 3, виведений з експлуатації), 3 Барнаульський котельний завод ТП-170 (котли 4 — 6), 1 паровий ТП-80 + 1 паровий ТП-87А + 2 парові ТП81 (котли 7 — 10)
Турбіни	всі парові, 1 АК-24-1 (турбіна 1, виведена з експлуатації), 1 Ленінградський металічний завод АТ-25-1 (турбіна 2, виведена з експлуатації), 3 Брянський машинобудівний завод Т-25-90 / Т-20-90 (турбіни 3 — 5, до / після переномінування), 1 Ленінградський металічний завод ПТ-60-130/13 / ПТ-65-130/13 (турбіна 6, до / після модернізації), 1 Ленінградський металічний завод ПТ-60-130/13 (турбіна 7), 2 Skoda ПТ-50 / Ленінградський металічний завод ПТ-80-130/13 (турбіни 8 та 9, до / після заміни)
Електрогенератори	1 ТВ2-30-2 (генератор 3), 2 ТВС-30 (генератори 4 та 5), 1 ТФ-63-2 (генератор 6), 1 Сибелектроважмаш ТВФ-60 (генератор 7), 2 ТВФ-120-2 (генератори 8 та 9, після заміни)
Встановлена електрична потужність	124 (1959), 361 (1987), 340 (1988), 345 (2010)
Встановлена теплова потужність	920 Гкал/год (2010)
Материнська компанія	Сибірська вугільна енергетична компанія
ідентифікатори і посилання
Новосибірська ТЕЦ-2
Новосибірська ТЕЦ-2 у Вікісховищі

В 1935—1936 роках ввели в  дію першу чергу ТЕЦ, яка мала два парові котли типу ЛМЗ-110 та одну парову турбіну типу АК-24-1 потужністю 24 МВт (видала перший струм в 1935-му).

Введення другої черги припало на початок 1940-х років — в 1941-му запустили турбіну від Ленінградського металічного заводу типу АТ-25-1 потужністю 25 МВт, а в 1942-му котельне господарство поповнили котлом типу ТКЗ-150.

Третя черга, яку ввели в 1958—1959 роках, мала три парові котли від Барнаульського котельного заводу типу ТП-170 продуктивністю по 170 тонн пари на годину, від яких живилось три парові турбіни виробництва Брянського машинобудівного заводу типу Т-25-90 потужністю по 25 МВт (станційні номери 3 — 5).

З 1962 по 1970 роки стала до ладу четверта черга, яка мала чотири парові котли продуктивністю по 420 тонн пари на голину — по одному типів ТП-80, ТП-87А і два типу ТП81. Вони живили чотири турбіни — дві від Ленінградського металічного заводу типу ПТ-60-130/13 потужністю по 60 МВт (номери 6 та 7) і дві виробництва Skoda типу ПТ-50 (номери 8 та 9).

В 1986—1987 роках турбіни № 8 та № 9 замінили на турбіни виробництва Ленінградського металічного заводу типу ПТ-80-130/13 потужністю по 80 МВт. Також з плином часу турбіни № 3, № 4 та № 5 переномінували до рівня Т-20-90 зі зменшенням потужності до 20 МВт, а в 1988-му вивели застаріли турбіни № 1 та № 2.

В 2010-му турбіну № 6 модернізували до рівня ПТ-65-130/13 зі збільшенням потужності до 65 МВт.  Таким чином, електрична потужність ТЕЦ стала дорівнювати 345 МВт при тепловій потужності 920 Гкал/год.

Як паливо ТЕЦ використовує вугілля.

Для видалення продуктів згоряння призначені два димарі висотою 100 та 120 метрів.

Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ.