Новокуйбишевська ТЕЦ-1

Новокуйбишевська ТЕЦ-1 — теплова електростанція у Самарській області Росії.

Новокуйбишевська ТЕЦ-1

53°06′37″ пн. ш. 49°55′13″ сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1951—1956 (парові турбіни 1 — 3, 5 — 8, 10, 11), 1963 (парова турбіна 4), 1965 (парова турбіна 12), 2013 (газові турбіни)
Модернізація	2014 (заміна турбіни 6)
Вид палива	природний газ
Котельні агрегати	3 паровий Таганрозький котельний завод ТП-170-1 (котли 1 — 3), 5 парових Таганрозький котельний завод (котли 4, 6 — 9), 5 парових Таганрозький котельний завод (котли 5, 10 — 13, виведені з експлуатації), 3 котла-утилізатора Энергомаш КГТ-119/10.0-510-18/0.8-210
Турбіни	2 парові ПТ-25-90/10 (турбіни 1, 7), 1 парова ПТ-25-90/10 / Уральський турбінний завод Тп-35/40-8,8 (турбіна 6, до / після заміни), 1 парова Р-22-90/18 (турбіна 2), 5 парових Р-22-90/18 (турбіни 3, 5, 8, 10 та 11, виведені з експлуатації), 1 парова Уральський турбінний завод Т-25-90 (турбіна 4), 1 парова Уральський турбінний завод Р-4-90/31 (номер 12, виведена з експлуатації), 3 газові General Electric PG6111FA
Електрогенератори	3 ТФГ-80-2УЗ (газові турбіни), 1 «Елсіб» ТФ-45-2У3 (турбогенератор 6, після заміни)
Встановлена електрична потужність	236 (1965)
Материнська компанія	ПАО «Т Плюс»
ідентифікатори і посилання
Новокуйбишевська ТЕЦ-1

Первісно ТЕЦ була одним з цехів Новокуйбишевського нафтопереробного заводу. В 1951—1957 роках на її майданчику ввели в дію тринадцять парових котлів виробництва Таганрозького котельного заводу — три типу ТП-170-1 продуктивністю по 170 тон пари на годину (станційні номери 1 — 3) та десять типу ТП-230 продуктивністю по 230-2 тонн пари на годину (номери 4 — 13). Вироблена ними пара живила запущені в 1951—1956 роках дев'ять парових турбін:

• три типу ПТ-25-90/10 потужністю по 25 МВт (станційні номери 1, 6 та 7). Одну з них постачив Ленінградський металічний завод і дві Уральський турбінний завод;
• шість типу Р-22-90/18 потужністю по 22 МВт (номери 2, 3, 5, 8, 10 та 11). Є відомості, що одну з них постачив Ленінградський металічний завод і п'ять Харківський турбогенераторний завод.

В 1963 та 1965 роках додали ще дві парові турбіни від Уральського турбінного заводу — одну типу Т-25-90 потужністю 25 МВт (номер 4) та одну типу Р-4-90/31 потужністю 4 МВт (номер 12). Таким чином, загальна потужність ТЕЦ досягнула 236 МВт.

Крім того, для підсилення теплової потужності в 1966-му встановили водогрійний котел ПТВМ-100 продуктивністю 100 Гкал/год (номер 14).

Наразі через значне зниження попиту на теплову енергію виведені з експлуатації щонайменше п'ять парових котлів (номери 5, 10, 11, 12, 13) та шість турбін (номери 5, 8, 10, 11 та 12 в 2012-му і номер 3 в 2013-му). Турбіну № 6 в 2014-му замінили на нову від Уральського турбінного заводу типу Тп-35/40-8,8 потужністю 35 МВт.

В 2013-му ввели в дію енергоблок «Кремінь», в якому встановили три газові турбіни General Electric PG6111FA потужністю по 76,5 МВт, від яких живляться три котли-утилізатори виробництва білгородського заводу «Энергомаш» типу КГТ-119/10.0-510-18/0.8-210 продуктивністю по 119 тон пари на годину.           

Як паливо станція споживає природний газ, який подають в район Самари по трубопроводах Похвістнєво – Самара, Мокроус — Самара та Оренбург – Самара.

Для видалення продуктів згоряння парові котли ТЕЦ використовували чотири труби, перші дві з яких мали висоту по 100 метрів. Кожну з газових турбін обладнали димарем заввишки 60 метрів.

Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ.