Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Novellae Constitutiones (Нові конституції, грец. Νεαραί διατάξεις), або новели Юстиніана є, поряд з Кодексом, Дигестами та Інституціями, одним з основних розділів римського права, реформованого візантійським імператором Юстиніаном I.

Попри те, що відомі й інші збірки новел, наприклад, новели Феодосія, наразі під новелами (в юридичному сенсі) розуміють саме новели Юстиніана[1]. Новели Юстиніана становлять найбільшу цінність для вивчення соціально-економічного й політичного життя Візантії в VI столітті, оскільки юридична думка в них, на відміну від інших частин Corpus iuris civilis, менше скута канонами класичного римського права, а більше виходить із потреб часу[2]. Вважається, що новели є частиною Corpus iuris civilis і є «новими» конституціями відносно Кодексу.

Новели публікувалися після завершення робіт над іншими частинами Corpus iuris civilis і тому, в разі розбіжностей, перевагу слід надавати їм[3]. Початковий намір Юстиніана видати новели у вигляді офіційного збірника не було здійснено, мабуть, через смерть голови комісії з систематизації законів Трибоніана. Новели збереглися тільки в приватних збірках, найбільша з яких містить 168 новел; деякі з яких були створені при наступниках Юстиніана. Згодом велика частина новел була включена в законодавчий звід IX століття Базиліки. Стилістично новели відрізняються від решти законодавства великою кількістю риторичних додавань і деякою багатослівністю.

Примітки

ред.

Література

ред.

Видання

ред.
  • Das Corpus Juris Civilis / Carl Eduard Otto, Bruno Schilling, Carl Friedrich Ferdinand Sintenis. — Leipzig : Verlag von Carl Flocke, 1830-1833.
  • Das Corpus Juris Civilis / Albert Kriegel. — Leipzig : Baumgarten, 1828-1843.
  • Das Corpus Juris Civilis / Theodore Mommsen. — Berlin : Weidmann, 1889-1895.
  • Избранные новеллы Юстиниана / В. А. Сметанин, ввод. ст., пер., комм. — Екатеринбург : Издательство Уральского университета, 2005. — 340 с.

Дослідження

ред.
англійською мовою
німецькою мовою
російською мовою
  • Азаревич Д. И. История византийского права. — Ярославль
  • Азаревич Д. И. История византийского права. — Ярославль
  • Белякова Е. В. . — Т. XVII.
  • Кэпштейн Х. . — Т. 50.
  • Максимович К. А. [3]. — М.. — Т. VIII.
  • Максимович К. А. [4].
  • Максимович К. А. [5].
  • Максимович К. А. [6].
  • Максимович К. А. . — Т. I. — ISSN 978-5-7429-0419-9.
  • Максимович К. А., Сильвестрова E.B. .
  • Медведев И. П. Правовая культура Византийской империи. — СПб. : Алетейя, 2001. — 576 с. — (Византийская библиотека. Исследования). — ISBN 5-89329-426-2.
  • Пухта Г. Ф. История римского права. — М., 1864. — 576 с.[недоступне посилання з квітня 2019]
  • Савиньи, Ф. К. Система современного римского права. — М. : Статут, 2011. — 510 с. — ISBN 978-5-8354-0770-5.
  • Серов В. В. [7]. — Т. 67 (92).
  • Сильвестрова E.B. [8]. — Т. 65 (90).
  • Сметанин В. А. [9].
  • Сметанин В. А. О специфике инвариантной информации «Новелл Юстиниана» // Античная древность и средние века / Урал. гос. ун-т. — Екатеринбург, 2000. — Вип. 31. — С. 45-59.
  • Удальцова З. В. . — Т. 26.
  • Щапов Я.Н. [10].
французькою мовою

Посилання

ред.