Никифор Діоген (*Νικηφόρος Διογένης, 1070 — після 1096) — співімператор Візантійської імперії у 10701071 роках.

Никифор Діоген
Народився 1070(1070)
Костянтинополь
Помер після 1096
Громадянство
(підданство)
Byzantine imperial flag, 14th century.svg Візантійська імперія
Національність грек
Діяльність військовослужбовець
Титул співімператор
Посада Візантійський імператор
Термін 1070—1071 роки
Конфесія православ'я
Рід Діогени
Батько Роман IV
Мати Євдокія Макремболітіса
Родичі Адріан Комнін, Theodora Komnened і Анна Діогенеса
Брати, сестри

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Діогенів. Молодший син імператора Романа IV. Його матір'ю була Євдокія Макремболітісса. Був порфірогенетом, тобто народженим під час панування його батька. Народився 1070 року. У 1070 році разом зі своїм братом Костянтином стає співімператором. Замолоду відзначався небувалою фізичною силою (мав зрост до 2 м) та вродою.

У 1071 році після поразки Романа IV у битві при Манцикерті від сельджуків ймовірно планувався шлюб Никфора з донькою султана Алп-Арслана, яка повинна була прийняти християнство. Проте за наказом імператора Михайла VII Никифор Діоген втратив титул молодшого імператора. Перебував фактично під арештом під час панування імператорів Михайла VII та Никифора III в Кіперудському монастирі на Босфорі.

У 1081 році після сходження на трон Олексія Комніна отримав усі родинні маєтності та статус аристократа. Того ж року брав участь у битві при Діррахіумі, де підтримав думку щодо атаки норманів. В результаті цього візантійці зазнали ніщивноїх поразки. У 1087 році брав участь у поході проти печенігів, що завершився поразкою візантійського війська у битві при Дристрі. В цій битві був одним з очільників охорони імператора. Близько 1089 році Никифора Діогена призначено дукою Криту.

У 1094 році влаштував змову проти імператора Олексія I з метою самому стати імператором. Никифора Діогена підтримали численні державці та військовики, зокрема Михайло Татікій, зять імператора, Адріан Комнін. Діоген двічі особисто планував вбити Олексія I, але марно. Останній наказав Адріану Комніну розслідувати діяльність Никифора Діогена. Але той як таємний змовник доповів, що Діоген поза підозрою. Втім, імператор наказав схопити Никифора Діогена та піддати тортурам. Той зізнався у змові. Діогена було засліплено та відправлено у заслання до власних маєтків.

Близько 1096 року отримав прощення, його повернуто до Константинополя. Проте Никифор діоген відмовився від будь-яких посад, повернувся до рідного маєтку, де присвятив решту життя літературній діяльності, ставши знаних теоретиком прози. дата смерті невідома.

ДжерелаРедагувати

  • Анна Комнина. Алексиада / Анна Комнина// Гръцки извори на българската история. VIII / съст. М. Войнов ; под ред. на М. Войнов, В. Тъпкова Заимова, Л. Йончев. – София : Българската академия на науките, 1972. – С. 7–149
  • Skoulatos, Basile (1980). Les personnages byzantins de l'Alexiade: Analyse prosopographique et synthèse [The Byzantine Personalities of the Alexiad: Prosopographical Analysis and Synthesis]. Nauwelaerts. OCLC 8468871.
  • Jean-Claude Cheynet: Grandeur et décadence des Diogénai. In: Βασιλική Ν. Βλυσίδου (Hrsg.): Η αυτοκρατορία σε κρίση(;). Το Βυζάντιο τον 11ο αιώνα (1025—1081). = The Empire in Crisis(?). Byzantium in the 11th Century (1025—1081). Εθνικό Ίδρυμα Ερευνών (Ε.Ι.Ε.) — Ινστιτούτο Βυζαντινών Ερευνών, Αθήνα 2003, ISBN 960-371-020-2, S. 119—137.
  • Canduci, Alexander (2010), Triumph & Tragedy: The Rise and Fall of Rome's Immortal Emperors, Pier 9, ISBN 978-1-74196-598-8