Не місце

Не-місце або «нічийний простір» (фр. Non-lieux) — це неологізм, створений французьким антропологом Марком Оже для позначення просторів без ідентичності та історії, місць транзиту, споживання і невизначеності, де люди залишаються анонімними, і які не мають достатнього значення, щоб розглядатися як «місця» в їхньому антропологічному визначенні. Прикладами не-місць можуть бути автомагістралі, готельні номери, аеропорти та транспортні станції, тобто місця, що мають закодовану в собі «програму» їх використання, а також вулиці, транзитні міські території, площі та безликі торгівельні центри.

Отримання багажу в столичному міжнародному аеропорту Пекіна.

Термін був введений Марком Оже у його праці «Не-місця: вступ до антропології суперсучасності».

Сприйняття простору як не-місця суто суб'єктивне: часто будь-яка особа може розглядати будь-яке дане місце як не-місце або, навпаки, як місце, де можна зустріти соціальну взаємодію. Наприклад, торговий центр може сприйматися як не-місце людиною, яка працює там щодня.

Марк Оже протиставляє поняття не-місця поняттю «антропологічного місця». Антропологічне місце пропонує людям простір, який посилює їхню ідентичність, де вони можуть зустрітися з іншими людьми, будуючи спільні соціальні зв'язки. Не-місця, навпаки, не є місцями для зустрічей, не сприяють громадотворенню, появі відчуття спільного. Нарешті, не-місце — це місце, в якому ми не живемо, в якому людина залишається анонімною та самотньою. Оже уникає оцінки не-місць і дивиться на них з точки зору етнолога, який має нове поле досліджень.

Значна дискусія щодо терміну та його тлумачення описана в працях Марка Оже під назвою «Від місць до не-місць». Розрізнення між місцями та не-місцями походить від опозиції між простором і місцем. Важливим попереднім тут є аналіз понять місця та простору, запропонований Мішелем де Серто. Простір для нього — це відвідуваний простір і перетин рухомих тіл: саме пішоходи перетворюють вулицю (геометрично визначену містобудівниками) на простір.