Нещерет Сергій Анатолійович

український військовик

Сергій Анато́лійович Нещере́т (18 квітня 1965(19650418) — 29 серпня 2014) — старшина Збройних сил України учасник Війни на сході України. Лицар Ордена «За мужність».

Сергій Нещерет
 Старшина
Загальна інформація
Народження 18 квітня 1965(1965-04-18)
Артемівськ
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (49 років)
Новокатеринівка
Поховання Краснопільський цвинтар
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис ред.

Народився 1965 року в місті Артемівськ Донецької області. Батько хотів, щоб він став диригентом військового оркестру. Сергій раптово, нікому не сказавши, вступив до музичного училища в Артемівську; грав на кларнеті та валторні. Служив в оркестрі у місцевій військовий частині, а коли її розформували через вибухи на складах на початку 2000-х — у Дніпропетровській області в оркестрі десантників. Двічі був на ротації миротворчих сил — в Іраку та Югославії. Військовий пенсіонер.

В часі війни мобілізувався добровільно — старшина 93-ї бригади. Рідним не признавався що перебував на передовій — казав що в Дніпрі.

Зник безвісти 29 серпня 2014-го під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з села Побєда до Новокатеринівки (Старобешівський район) поруч зі ставком.

Похований у місті Дніпро на Краснопільському цвинтарі як тимчасово невстановлений вояк, ділянка № 79. Ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 11 вересня 2014 року. Ідентифікований за експертизою ДНК. Батько не визнав результати ДНК-експертизи.

Без Сергія лишились батько і сестра Тетяна.

2019 року батько Сергія помер в місті Бахмут.

Нагороди та вшанування ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 16 січня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 37
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]

Примітки ред.

Джерела ред.