Національний парк Ріо-Абісео

Національний парк Ріо-Абісео (ісп. Parque Nacional del Río Abiseo) — національний парк, розташований в перуанському регіоні Сан-Мартін. З 1990 року входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У парку мешкають багато видів флори і фауни, також тут розташовані понад 30 археологічних ділянок доколумбового періоду. З 1986 року певні частини парку закриті для туристів через хрупкість як природного, так і археологічного середовища.

Національний парк Ріо-Абісео
Parque Nacional del Río Abiseo
Категорія МСОПII (Національний парк)
Cataratas del Breo.jpg
7°45′ пд. ш. 77°15′ зх. д. / 7.750° пд. ш. 77.250° зх. д. / -7.750; -77.250Координати: 7°45′ пд. ш. 77°15′ зх. д. / 7.750° пд. ш. 77.250° зх. д. / -7.750; -77.250
Розташування: Сан-Мартін, Перу
Площа: 2745.2 км²
Заснований: 11 серпня 1983
Веб-сторінка: Офіційна сторінка
Країна Flag of Peru (state).svg Перу
Світова спадщина ЮНЕСКО
Назва ЮНЕСКО: Río Abiseo National Park
Країна: Перу Перу
Тип: Змішаний
Критерії: iii, vii, ix, x
Об'єкт №: 548
Регіон ЮНЕСКО: Латинська Америка і Вест-Індія
Зареєстровано:

1990

 (14 сесія)
Національний парк Ріо-Абісео Parque Nacional del Río Abiseo. Карта розташування: Земля
Національний парк Ріо-Абісео Parque Nacional del Río Abiseo
Національний парк Ріо-Абісео
Parque Nacional del Río Abiseo
Дата створення: 11 серпня 1983

CMNS: Національний парк Ріо-Абісео на Вікісховищі

Географія і кліматРедагувати

Національний парк Ріо-Абісео розташований на східному схилі Перуанських Анд між річками Мараньйон і Уаяґа, вкриваючи територію близько 2745,2 км². Зокрема, парк вкриває близько 70 % території басейну річки Абісео. Висоти на території парку між 350 м та 4200 м над рівнем моря.

На території парку розташовані сім кліматичних зон, що включають від альпійських луків та гірських лісів до сухих лісів та вологих тропічних лісів. Опади варіюють від 500 до 2000 мм на рік. Вологий гірський ліс, що займає більшу частину парку, складається з невисоких дерев, мохів та лишаїв. Ця екосистема існує на висотах близько 2300 м. Вологість тут постійна, а дощі випадають протягом всього року, особливо на великих висотах. Ґрунти кислі.

Дика природаРедагувати

У парку мешкає жовтохвоста шерстиста мавпа (Oreonax flavicauda), що деякий час вважалася вимерлою та є ендеміком регіону. Багато у чому саме через наявність цієї тварини, що знаходиться під критичною загрозою, ця територія отримала статус національного парку та потрапила до списку Світової спадщини.

Інші відомі представники фауни парку включають:

Всього у високогіррях парку зареєстровано 980 видів рослин, 13 з яких — ендеміки, та близько 5000 видів рослин на всій його території.

АрхеологіяРедагувати

Найбільшою та найвідомішою археологічною ділянкою на території парку є Ґран-Пахатен, руїни чачапояс, розташовані на вершині пагорба біля кордону регіону. Неподіляк знаходяться руїни Лос-Пінчудос (відкриті в 1965 році), що являють собою ряд кам'яних могил. Більшість досліджень з археології на території парку проводяться співробітниками Університету Колорадо.

ПосиланняРедагувати