Національний парк Пуебло-В'єхо

Археологічний та історичний національний парк Пуебло-В'єхо, Ла-Вега (також відомий як Національний парк Консепсьйон-де-ла-Вега), у провінції Ла Вега Домініканської Республіки, включає старе місто Консепсьйон-де-ла-Вега та золотодобувна копальня Пуебло-В'єхо. Це місце було внесене до попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО 21 листопада 2001 р. у категорії «Культура».[1]

Національний парк Пуебло-В'єхо
Руїни фортеці Ла-Консепсьйон у Національному парку Пуебло-В'єхо
Руїни фортеці Ла-Консепсьйон у Національному парку Пуебло-В'єхо
Руїни фортеці Ла-Консепсьйон у Національному парку Пуебло-В'єхо
19°17′36″ пн. ш. 70°32′39″ зх. д. / 19.29360000002778008° пн. ш. 70.54420000002778579° зх. д. / 19.29360000002778008; -70.54420000002778579Координати: 19°17′36″ пн. ш. 70°32′39″ зх. д. / 19.29360000002778008° пн. ш. 70.54420000002778579° зх. д. / 19.29360000002778008; -70.54420000002778579
Країна Домініканська Республіка
РозташуванняЛа-Вега
Національний парк Пуебло-В'єхо. Карта розташування: Домініканська Республіка
Національний парк Пуебло-В'єхо
Національний парк Пуебло-В'єхо (Домініканська Республіка)
Мапа

Історія

ред.

Місто Ла Консепсьйон-де-ла-Вега було засноване як фортеця Христофором Колумбом у 1495 році. Місто було забудоване навколо фортеці та золотого рудника Пуебло-В'єхо, оскільки видобуток дорогоцінних металів був головною метою місій Колумба у новий світ.[2] Місто було зруйноване землетрусом 2 грудня 1562 р., а ті, хто вижив, переїхали на нинішнє місце на березі річки Каму.

Видобуток корисних копалин

ред.

Шахта Пуебло-В'єхо — єдина в Домініканській Республіці золотодобувна копальня, яка колись була найбільшою та найпродуктивнішою золотодобувною компанією Західної півкулі.[3] Однак перший видобуток золота з цього місця був здійснений наприкінці 15 — на початку 16 ст.

Примітки

ред.
  1. Archaeological and Historical National Park of Pueblo Viejo, La Vega. UNESCO World Heritage Centre (англ.).
  2. Archaeological and Historical National Park of Pueblo Viejo, La Vega (#) — UNESCO World Heritage Centre
  3. Warwick-Ching (1993) p 174

Посилання

ред.