Національна скарбниця Центрального банку Ірану

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Національна скарбниця Центрального банку Ірану (перс. خزانه جواهرات ملی بانک مرکزی ایران‎, Khazane-ey Javaherat-e Melli Bank-e Markazi Iran) — музей історичних ювелірних виробів, коштовних каменів, а також предметів мистецтва з цінних матеріалів, розташований, по суті, в сейфовому сховищі однієї з будівель Центрального банку Ірану в Тегерані. У колекції зберігаються окремі самоцвіти, тіари, діадеми, намиста, мечі, а також такі унікальні експонати як «Дорогоцінний глобус», алмаз Деріанур, Павиний трон, Трон Надер Шаха, Корона Кіані, Корона Шахбану, Щит Надір-шаха, виготовлений зі шкіри носорога та ін.

Національна скарбниця Центрального банку Ірану
35°41′35.500000099998″ пн. ш. 51°25′9.5000000999914″ сх. д. / 35.69319° пн. ш. 51.41931° сх. д. / 35.69319; 51.41931
Типнаціональний[1]
історичний[1] і художня галерея[1]
Країна Іран[2]
АдресаFerdowsi Streetd[2]
СтильПахлавійська архітектураd[1]
Засновано1955[1]
Сайтcbi.ir/page/1475.aspx
Національна скарбниця Центрального банку Ірану. Карта розташування: Іран
Національна скарбниця Центрального банку Ірану
Національна скарбниця Центрального банку Ірану (Іран)
Мапа

CMNS: Національна скарбниця Центрального банку Ірану у Вікісховищі

Скарбниця є унікальним фондом цінних коштовностей світу, зібраних перськими правителями впродовж багатьох століть. Нині це не лише музейна експозиція, але і гарантійний фонд державної казни (частина «золотого запасу»)[3].

Точної інформації щодо кількості коштовностей і якості каменів немає[4].

Історія

ред.

Основна частина представленої експозиції була накопичена в період правління перької династії Сефевидів (1502-1736), що збирали коштовності в Європі, Імперії Османа і Індії для своєї столиці — Ісфагана. Деякі експонати (у тому числі алмаз «Дар'я-е Нур») були привезені з індійського походу Надер Шаха, того, що зумів пройти війною через Кандагар, Кабул і Делі в середині XVIII століття.

Монархи династії Каджарів (1785—1925) також внесли свій вклад, привозячи найцікавіші екземпляри з усього світу, у тому числі вподобані ювелірні прикраси з Європи. Ряд експонатів виготовлено за їх наказом з тих каменів, що були у їхньому розпорядженні.

Іншою частиною колекції користувалися останній іранський шах Мохаммед Реза Пахлаві і його дружина Фарах, чиї корона, діадеми і брошки виставлено в музеї. Скарби впродовж декількох століть перебували в особистому розпорядженні іранських правителів. Вважається, що в 1855 колекція була зібрана з розрізнених частин в одну як «шахські коштовності».

У 1937 Реза Шах Пахлаві передав скарби у ведення держави, їх перенесли до сховища Національного банку (нині — Центральний банк ІРІ) і використали як забезпечення національної золотовалютної системи. Можливо, це одна з небагатьох причин, по якій за «бурхливі» роки історії Ірану кінця XX століття колекція не була розграбована.

У 1960 Мохаммед Реза Пахлаві звелів виставити найзначиміші елементи колекції на всенародний огляд. Відтоді експонати містяться у першій будівлі Центробанку. Після Ісламської революції музей зміг відкритися знову тільки на початку 1990-х.

Значення об'єктів, що знаходяться у сховищі, не обмежується їх економічною цінністю. Колекція є відображенням творчості іранських майстрів і художників різних історичних епох і є частиною багатої культурної спадщини Ірану. Самі іранці говорять, що «експонати нагадують про прикрощі перемог і поразок, гордість і зарозумілість правителів»[5].

Додаткова інформація

ред.

Музей знаходиться у старій будівлі Центрального банку ІРІ на вулиці Фірдоусі і відкритий для відвідування з суботи по вівторок з 14:00 до 16:30 (окрім святкових днів). Вхід дітям до 12 років, а також будь-яка фото- і відеозйомка заборонені. При вході можна узяти буклети про колекцію або прослухати професійного гіда на англійській, французькій, німецькій і арабській мовах. Така послуга включена у вартість вхідного квитка і варто нею скористатися, враховуючи, що експонати не підписані[6].

Галерея

ред.

Примітки

ред.

Посилання

ред.