Насар-Василь (д/н — після 880) — державний і військовий діяч Візантійської імперії.

Насар
Νάσαρ
Псевдо Василь (Βασίλειος)
Народився невідомо
Помер після 880
Підданство Візантійська імперія
Діяльність військовослужбовець
Титул патрикій
Посада друнгарій флоту
Військове звання Адмірал
Попередник Никита Орифа
Батько Христофор

ЖиттєписРедагувати

Про походження мало відомо, можливо, був нащадком персів-хуррамітів. Син Христофора, магістра оффіцій. При народженні отримав ім'я Насар («Переможний»), а хрещенні — Василь. Про молоді роки й початок кар'єри замало відомостей. Близько 861 року призначається стратегом фему Букеларії. У 863 році під орудою доместіка схол Петрона звитяжив у битві біля Лалакаону (Мала Азія), де завдано нищівної поразки військам Мелітенського емірату.

У 879 році призначається стратегом феми Кефалонія. Незабаром стає друнгарієм флоту. Йому було доручено захист Іонічних островів і південної Італії від нападів арабського флоту з Африки та Криту. Відтак розпочав рішучі дії проти ворогів. Мав флот, що нараховував 140 (згідно з арабськими джерелами) або 45 (згідно з візантійськими джерелами) дромонів. Заворушення і дезертирство на флоті змусили його зробити зупинку в Метоні, але дисципліна була відновлена ​​і Насар-Василь здобув значну перемогу над афринськими піратами в нічному морському бою біля острова Закінф, знищивши більшість із 60 суден ворога. Цим на деякий час убезпечив південне узбережжя Балкан. За це отримав титул патрикія.

У 880 році здійснив рейд до Сицилії, де здобув перемогу біля Ліпарських островів, захопивши багато арабських суден з вантажем оливкової олії. В результаті було відзначено різке падіння ціни олії на ринках Константинополя. Після цього Насар відправився допомагати стратегам Прокопію і Леву Апостіппесу в південній Італії. Під час цього переміг інший мусульманський флот біля Пунта Стілосу в Калабрії, а іншу частину флоту відправив для захисту Неаполя. Того ж року Насар сприяв у захоплені Таренту. Ці успіхи дали змогу візантійцям провести нетривалий контрнаступ проти арабів під командуванням Никифора Фоки, закріпитись в Апулії та Калабрії, сформувати на цих землях Лангобардську фему.

ДжерелаРедагувати

  • Pryor, John H. (1988). Geography, Technology, and War: Studies in the Maritime History of the Mediterranean, 649—1571. Cambridge University Press. ISBN 0-521-42892-0.
  • Friedhelm Winkelmann, Prosopographie der Mittelbyzantinischen Zeit: I. Abteilung (641—867). Walter de Gruyter. pp. 335—336, 1998.
  • MacCormick, Michael (2002). Origins of the European Economy: Communications and Commerce, A.D. 300—900. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-66102-7.