Напівфабрикат
Напівфабрика́т — продукція, що підлягає подальшій обробці або використовується як складова частина іншого складнішого виду продукції.
Напівфабрикат одночасно є предметом праці та продуктом праці. Як предмет праці, напівфабрикат може бути предметом споживання, у тому числі — сировиною. Як продукт праці напівфабрикат є результатом праці. ДСТУ 2391-94 визначає напівфабрикат як предмет праці, який підлягає подальшому оброблюванню на підприємстві-споживачеві[1].
Окремі напівфабрикати можуть одночасно бути й сировиною, і готовим виробом. Наприклад, мило рідке може використовуватись як напівфабрикат при виготовленні складніших господарських або косметичних товарів, а може бути спожите як готовий самостійний продукт.
Розрізняють напівфабрикати власного виробництва й ті, що їх одержують з інших підприємств (куповані).
На підприємстві напівфабрикатами є всі продукти праці, процес обробки яких закінчено в даному цеху підприємства, але які підлягають подальшій обробці в інших основних цехах. Наприклад, витоплений на металургійному комбінаті чавун є напівфабрикатом, з якого на тому ж комбінаті виробляється сталь.
До купованих напівфабрикатів відносяться вироби, що надходять в результаті виробничої кооперації. Наприклад, на машинобудівних заводах до них належать виливки, поковки, деталі й вузли машин, що надходять зі спеціалізованих металургійних і машинобудівних заводів.
Напівфабрикати найчастіше використовують у харчовій промисловості, будівництві, металургії, легкій промисловості.
В харчовій промисловості напівфабрикатами є продукти, які пройшли один або кілька етапів кулінарної обробки (первинну чи теплову), але ще не доведені до кулінарної готовності й призначені для подальшої обробки та приготування страв і кулінарних виробів[2]. Вони ще не придатні для споживання, і залежно від способу обробки можуть мати різний ступінь готовності[2]. Напівфабрикатом високого ступеня готовності є продукт, який пройшов часткову або повну механічну, теплову та хімічну обробку, а також комбінація напівфабрикатів, що використовується для приготування страви або кулінарного виробу з найменшими можливими витратами енергії[2]. Цукор, борошно, є напівфабрикатами.
Примітки
ред.- ↑ ДСТУ 2391-94 Система технологічної документації. Терміни та визначення.
- ↑ а б в Стахмич Т. М., Пахолюк О. М. Кулінарне мистецтво : Підручник: У 2 кн. — К.: Грамота, 2008. — ISBN 978-966-349-131-8; Кн. 1: Технологія приготування їжі / Т. М. Стахмич, О. М. Пахолюк. — 2008. — 496 с. — ISBN 978-966-349-132-5.
Джерела
ред.- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Збожна О. М. Основи технології: Навчальний посібник. — Вид. 2-ге, змін, і доп. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 486 с. — ISBN 966-7952-03-7.
- Остапчук М. В., Сердюк Л. В., Овсянникова Л. К. Система технологій. Підручник. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 368 с. — ISBN 978-966-364-498-1.