Вікіпедія

Напади на школи

Збройні напади в навчальних закладах (скулшутинг; від англ. School shooting — «шкільна стрілянина») — застосування збройного насильства на території освітніх закладів (переважно до учнів), нерідко виливається в масові вбивства. У країнах з більш слабкими законодавчими обмеженнями на володіння вогнепальною зброєю, для здійснення атак застосовується найчастіше вогнепальна зброя (старша школа «Колумбайн», 1999 р.). У країнах з більш суворим законом, для здійснення атак застосовують найчастіше холодну зброю ( початкова школа «Ікеда», 2001 рік ). Для тих же цілей можуть застосовуватися також саморобні вибухові пристрої (школа «Бат», 1927 рік, школа № 20 в Гиську, 1950 рік), вогнемет та інші види зброї.

На відміну від подібних атак в більш-менш закритих колективах (наприклад, розстрілу товаришів по службі), умисел нападників на навчальні заклади часто не конкретизований, внаслідок чого атака виливається в безладну стрілянину. Розглядане явище слід відрізняти від терористичних актів із застосуванням різних видів зброї (таких, як захоплення школи в Беслані).

Географія ред.

США посідають перше місце в світі по розстрілам школярів [1]. Одним з найгучніших був інцидент в старшій школі «Колумбайн» недалеко від Літлтон, Колорадо[2]. У вівторок 20 квітня 1999 Ерік Харріс і Ділан Кліболд, учні цієї школи, розстріляли на території школи 13 осіб і обидва наклали на себе руки, довівши таким чином число жертв до 15. За мотивами цих подій знято художній фільм «Слон», відзначений найвищою нагородою Каннського кінофестивалю.

Напади жінок з численними жертвами зустрічаються рідше [3]. Зокрема, жінки рідко вибирають для вбивства вогнепальну зброю (частіше зустрічаються жінки-отруйниці). До нападу, вчинених жінками, відносяться, наприклад, вбивства в Клівленда початковій школі, в університеті Алабами в Хантсвіллі, в початковій школі в Віннетка і ін.

Розстріли школярів відомі також в Канаді (Масове вбивство в Політехнічній школі Монреаля), Росії (Стрілянина в школі № 263, Масове вбивство в гімназії № 175), Фінляндії (Масове вбивство в Йокела, Масове вбивство в Каухайокі), Азербайджані (справа Гадірова) і в багатьох інших країнах. При цьому в країнах з жорсткими обмеженнями на обіг вогнепальної зброї замість останнього для здійснення шкільних атак використовується холодна зброя. Так, в січні 2018 року в Росії всього за один тиждень було зафіксовано два подібних випадки: в пермської школі двоє підлітків поранили ножами 15 осіб[4], а в Улан-Уде озброєний сокирою підліток завдав травми шістьом школярам і вчительці, а також підпалив клас[5].

Кримінологічні аспекти ред.

У США акти немасового насильства (без застосування зброї, із застосуванням холодної зброї, а також пов'язані з діями ОЗУ) більш поширені в ряді густонаселених районів. Міські школи - особливо школи, що знаходяться в бідних кварталах - значно частіше за інших стають місцем скоєння тяжких злочинів. Протягом 1997 року хоча б один тяжкий злочин було скоєно в 17% шкіл бідних районів, але в 11% шкіл в цілому по місту, в 10% сільських шкіл і тільки в 5% шкіл, які перебували в передмісті[6]. Однак за межами США розстріли школярів можуть мати свою національну або релігійну специфіку, як це мало місце при теракті в йешиві «Мерказ ха-Рав» .

У США розстріли школярів розглядаються як серйозна суспільна проблема[7]. Проведене Секретною службою США всебічне дослідження[8] показало, що не можна точно виділити певний тип школярів, схильних до такого роду злочинів. Характеристика потенційного масового вбивці, якби така була можлива, повинна була б описувати занадто велику кількість різних людей і, що найгірше, з її допомогою було б неможливо виділити потенційного вбивцю. Деякі з тих, хто здійснював згодом масові розстріли своїх товаришів по навчанню, жили з обома батьками в практично «ідеальних американських сім'ях». Деякі були прийомними дітьми або дітьми розлучених батьків. У більшості таких дітей були близькі друзі, хоча деякі із злочинців і були одинаками. Ряд фахівців, таких як Алан Ліпман, попереджають про серйозні недоліки того методу виявлення потенційних масових убивць, який ґрунтується на аналізі рис особистості дитини[9].

Хоча складання психологічної характеристики чня і може бути спрощенням, однак в зазначеному дослідженні наводяться певні спільні риси, характерні для школярів, які здійснювали масові вбивства в школах. «Дослідження показали, що такі вбивці не поспішають. Вони планують майбутнє. Вони обзаводяться зброєю. Ці діти довго й обдумано йдуть до вчинення насильства, і цей їхній шлях можна спостерігати»[10]. Кетрін Ньюман з Прінстонського університету вказує, що такі вбивці по суті далеко не одинаки - вони бажають спілкування, але не можуть увійти в колектив; крім того, вони можуть говорити про свої пов'язаних з насильством планах, в ряді випадків часто і протягом довгого часу.

Багато таких вбивць згодом повідомляли слідчим Секретної служби, що пішли на насильство через переслідування з боку своїх товаришів по навчанню, а також через свою відчуженість від колективу. Секретна служба США закликає дорослих не шукати в дитині якісь характерні риси, але подивитися на його поведінку. Необхідно звертати увагу на наступне:

  1. що говорить дитина
  2. терпить він образи, чи відчуває невдоволення
  3. що знають його друзі
  4. чи має він доступ до зброї
  5. занурений він в депресію, чи пригнічений він [11]

Вплив на суспільство ред.

Розстріли школярів трапляються рідко, але привертають велику увагу ЗМІ[12]. Втім, бувають і винятки: так, в січні 2018 року підсумкові новинні програми на федеральному телебаченні РФ повністю проігнорували нападу школярів в Пермі і Улан-Уде[13][14]. У ряді випадків вони призводять до змін в освітній політиці в масштабах країни, ці зміни стосуються дисципліни і безпеки в школах. Деякі дослідники класифікують страх перед розстрілами школярів як прояв масових страхів[15].

Такі випадки також можуть призводити до обговорення в масштабах країни можливих змін в законодавстві, що стосується вогнепальної зброї[16].

Вплив на владу ред.

Розстріли школярів впливають на верхівку суспільства, змушуючи владу в ряді випадків до посилення законодавства щодо вогнепальної зброї. Національна стрілецька асоціація США протистоїть прийняттю подібних змін. Ряд груп виступає за послаблення державного контролю в сфері вогнепальної зброї, приводячи в приклад випадки, коли вбивця сам припиняв стрілянину і не чинив самогубства, а також вказуючи, що заборона на носіння вогнепальної зброї в межах шкіл позбавить людей можливості чинити опір злочинцеві[17]. Ілюстрацією до останнього твердження може послужити теракт в йешиві «Мерказ ха-Рав», де злочинець був зупинений скоріше не поліцією, а одним з учнів, Іцхаком Дадон, вистрілив в нападника з власної зброї. Своє зброя цей студент таємно носив при собі, не порушуючи при цьому закону. При розстрілі студентів Аппалачской Юридичної вищої школи двоє студентів отримали пістолети зі своєї машини і зупинили злочинця без єдиного пострілу. Однак в інших випадках навіть присутність озброєних поліцейських не запобігло і не скоротив стрільби.

Американський журнал «National Review Online», що дотримується консервативного спрямування, стверджує, що, хоча право носити зброю в освітній установі і ново для США, але воно зарекомендувало себе за багато років успішного застосування в Ізраїлі і Таїланді [18], і може запобігти нападам на школи.

Примітки ред.

  1. ↑ Search. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 4 серпня 2021.
  2. ↑ Самые громкие преступления, совершенные американскими подростками. «Коммерсантъ» №73 от 26.04.2000. Архів оригіналу за 4 серпня 2021.
  3. ↑ Why are most mass murderers men? [Архівовано 4 серпня 2021 у Wayback Machine.] // HowStuffWorks
  4. ↑ Что случилось в пермской школе: драка или нападение? — BBC News Русская служба. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 4 серпня 2021.
  5. ↑ Нападение на школу в Бурятии: семь раненых — BBC News Русская служба. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 4 серпня 2021.
  6. ↑ Violence and Discipline Problems in U.S. Public Schools, 1996-97. [Архівовано 4 серпня 2021 у Wayback Machine.] // National Center for Education Statistics
  7. ↑ «'Profiling' School Shooters» [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.]. Frontline. March 17, 2007. Retrieved March 17, 2007.
  8. ↑ «The Final Report and Findings of the Safe School Initiative» (PDF). May 1, 2002.
  9. ↑ Frontiers | Profiling School Shooters: Automatic Text-Based Analysis | Psychiatry. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.
  10. ↑ 'profiling' School Shooters | The Killer At Thurston High | FRONTLINE | PBS. www.pbs.org. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 25 лютого 2017.
  11. ↑ Bill Dedman, Deadly Lessons: School Shooters Tell Why, description of Secret Service study. (October 15, 2000) Chicago Sun-Times. Accessed April 8, 2006
  12. ↑ CNN (March 25, 1998). School shootings have high profile but occur infrequently [Архівовано 22 квітня 2021 у Wayback Machine.].
  13. ↑ Сергей Горяшко. Другая повестка: почему российское ТВ игнорировало атаки на школы [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.] Русская служба Би-би-си, 22.01.2018
  14. ↑ Михаил Зеленский. «Жизнь всегда проще, если понимаешь, как и что происходит» Как федеральные телеканалы скрыли от россиян информацию о нападениях в школах [Архівовано 4 серпня 2021 у Wayback Machine.] Meduza, 21.01.2018
  15. ↑ Killingbeck, Donna. The Role of Television News in the Construction of School Violence as a 'Moral Panic." [Архівовано 3 серпня 2019 у Wayback Machine.] Journal of Criminal Justice and Popular Culture, 8(3) (2001) 186—202
  16. ↑ «Government Vows to Take Action Following Kauhajoki Shootings» [Архівовано 21 серпня 2009 у Wayback Machine.]. YLE. Retrieved September 23, 2008.
  17. ↑ A discussion of the reasoning behind gun free zone, 2007—2008. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.
  18. ↑ Dave Kopel: «Follow the Leader: Israel and Thailand set an example by arming teachers.» National Review Online, September 2, 2004
Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Напади_на_школи&oldid=40426718