Наливайко Віктор Валерійович

український військовик (1981-2014)

Ві́ктор Вале́рійович Налива́йко (12 квітня 1981(19810412) — 12 серпня 2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Наливайко Віктор Валерійович
 Сержант
Загальна інформація
Народження12 квітня 1981(1981-04-12)
Мирославль
Смерть12 серпня 2014(2014-08-12) (33 роки)
Міусинськ
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєвий шлях

ред.

Народився 1981 року в селі Мирославль (Баранівський район, Житомирська область). Батьки Віктора померли. 1996 року закінчив 9 класів ЗОШ села Мирославль, потім — ПТУ за спеціальністю «слюсар». У 1999—2000 роках проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ.

У часі війни мобілізований в березні 2014-го — старший стрілець, водій-електрик медичної роти 30-ї окремої механізованої бригади. З весни 2014 року перебував на адміністративній межі з окупованою Автономною Республікою Крим; з літа 2014 року брав участь в боях на сході України. Учасник боїв за висоту Савур-Могила та Степанівку. Під час цих боїв з головним сержантом взводу під постійними мінометним обстрілом брав участь у пошуках зниклих військовослужбовців і техніки підрозділу на ворожій території.

Протягом тижня відпрацьовував завдання по зачистці вулиць і будівель Міусинська, брав у полон терористів. Загинув у бою поблизу Міусинська (Луганська область) 12 серпня 2014 року від осколкового пораення в голову. Того ж дня до тітки зателефонували з номера Віктора невідомі та сказали, що він не здався в полон і його вбили. Сказали: «випийте 100 грам за героя, загинув як справжній солдат. Шукайте його тіло прикопаним біля магазину в селі Міусинськ».[1] 12 грудня 2014-го ексгумований пошуковцями місії «Евакуація-200». Ідентифікований за експертизою ДНК.

14 травня 2015 року воїна провели в останню путь з військовими почестями у рідному селі Мирославль.

Без Віктора лишились тітка Ганна Молодковець, яка доглядала за дітьми після смерті батьків, брат 1990 р.н. та сестра.

17 грудня 2022 року в боях з окупантами загинув його рідний брат Наливайко Іван Валерійович.[2]

Нагороди та вшанування

ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (4.7.2016, посмертно)
  • його портрет розмішений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 3, місце 38
  • вшановується 12 серпня на ранковому церемоніалі загиблих українських героїв, які загинули в різні роки внаслідок російської агресії.[3]
  • 27 вересня 2015 року в селі Мирославль біля пам'ятника загиблим землякам під час Другої світової війни відкрито пам'ятний знак Віктору Наливайку.

Примітки

ред.

Джерела

ред.