Вікіпедія

Наджла Мангуш

Наджла Мухаммед аль-Мангуш (араб. نجلاء المنقوش‎ ‎ (7 червня 1973(1973-06-07), Лондон)) — лівійська юристка і державна діячка. Чинна міністр закордонних справ Лівії в уряді національної єдності (ПНЕ) Лівії Абдель Хаміда Дбейби з 15 березня 2021 року. Перша жінка на чолі міністерства закордонних справ Лівії[2] і четверта жінка на цій посаді в історії арабських країн (після Нахи Мінт Мукнасс у 2009 році та Фатма Валь Мінт Свейна[en] у 2015 році в Мавританії та Асма Абдалла в Судані в 2019 році)[3][4].

Наджла Мангуш
араб. نجلاء المنقوش‎
Наджла Мангуш
Наджла Мангуш
Нині на посаді
Народився 7 червня 1973(1973-06-07) (50 років)
Лондон, Велика Британія[1]
Відомий як політична діячка, адвокат
Країна Лівія і Велика Британія
Alma mater Eastern Mennonite Universityd, University of Benghazid і Університет Джорджа Мейсонаd
Політична партія незалежний політик
Нагороди
 Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Здобула юридичну освіту в Университеті Бенгазі[en], а потім була там доцентом права[5]. Була високопосадовцем Перехідної національної ради Лівії під час громадянської війни (2011), очолювала відділ взаємодії з громадськістю[6].

З 2012 року жила в місті Гаррісонсбурзі у штаті Вірджинії в США[4][7]. Була стипендіатом програми Фулбрайта і здобула ступінь магістра в галузі трансформації конфліктів у Центрі справедливості та миробудування (CJP) Східного менонітського університету[en] (EMU)[5][6][8].

Як експерт з вирішення конфліктів Наджла Мангуш була представником Лівії в некомерційній організації Інститут миру США[en] (USIP), заснованої Конгресом США для вирішення міжнародних конфліктів[5][8].

Була співробітником програми з улаштування миру та традиційного права в Центрі світових релігій, дипломатії та вирішення конфліктів[en] (Center for World Religions, Diplomacy and Conflict Resolution, CRDC) Університету Джорджа Мейсона, здобула докторський ступінь у Центрі аналізу та вирішення конфліктів Університету Джорджа Мейсона[6][5].

15 березня 2021 року Наджла Мангуш стала першою жінкою, яка очолила міністерство закордонних справ Лівії[9]. Змінила міністра закордонних справ тимчасового уряду Лівії (підтримує головкома Лівійської національної армії Халіфу Хафтара) Абдулхади аль-Хувейджа[ar] та міністра закордонних справ уряду національної згоди (ПНР) Мухаммеда Тахера Сіялу[en][2].

Вільно володіє англійською мовою[6][5].

6 листопада 2021 року Президентська рада Лівії усунула Мангуш за те, що вона проводила зовнішню політику без погодження з Радою. Їй також заборонили подорожувати[10][11]. Однак прем'єр-міністр Абдель Хамід Дбейба оскаржив право Президентської ради призупинити діяльність Мангуш, заявивши, що право призначати або усувати міністрів у своєму уряді є його винятковою прерогативою[12][13].

27 серпня 2023 року після трансляції зустрічі Наджли Мангуш і ізраїльського міністра Елі Коена її відсторонили, проти неї порушили розслідування.[14].

Нагороди ред.

7 грудня 2021 року Мангуш увійшла до списку BBC 100 Women 2021 за її діяльність з налагодження стосунків з організаціями громадянського суспільства[15]. У 2022 році Мангуш отримала Міжнародну жіночу нагороду «Найхоробріша жінка світу» від Державного департаменту США[16].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ http://www.breathingforgiveness.net/2013/12/anti-slavery-campaign-interview-series_29.html
  2. ↑ а б В Ливии впервые в истории женщина вступила в должность главы МИД. ТАСС. 17 березня 2021. Архів оригіналу за 19 березня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  3. ↑ نجلاء المنقوش: أول امرأة تتولى حقيبة الخارجية في ليبيا (араб.). BBC. 10 березня 2021. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  4. ↑ а б Новые власти присягнули Ливии // Коммерсантъ : газета. — 2021. — № 44. — Число 16 (03). — С. 6.
  5. ↑ а б в г д Sami Zaptia. Najla Mangoush – Libya’s first female Foreign Minister (англ.). Libya Herald. Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  6. ↑ а б в г Program Officer for Peacebuilding and Traditional Law (англ.). CRDC. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  7. ↑ Шамир, Исраэль (11 березня 2021). Встреча Востока и Запада. RT. Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  8. ↑ а б Poletti, Arianna (17 березня 2021). Libya: Who are the five influential women ministers in the new government? (англ.). The Africa Report. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  9. ↑ В Ливии впервые в истории женщина вступила в должность главы МИД. ТАСС. 17 березня 2021. Архів оригіналу за 19 березня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  10. ↑ Глава МИД Ливии Наджла Мангуш отстранена от работы после решения выдать США фигуранта «дела Локерби». Эхо Москвы. 7 листопада 2021. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 14 листопада 2021.
  11. ↑ Libya's presidential council suspend FM Najla al-Mangoush. ANI News (англ.). 7 листопада 2021. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 14 листопада 2021.
  12. ↑ Wintour, Patrick (7 листопада 2021). Libya's PM and president in dispute over foreign minister's suspension. The Guardian. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 27 лютого 2022.
  13. ↑ Libya's Presidency Council suspends foreign minister, gov't rejects the decision. National Post. Toronto, Ontario. Reuters.
  14. ↑ POLITIQUE La cheffe de la diplomatie libyenne suspendue après une rencontre « fortuite » avec son homologue israélien. Continental Post. France, Paris. Jeune Afrique.
  15. ↑ BBC 100 Women 2021: Who is on the list this year?. BBC News (брит.). 7 грудня 2021. Процитовано 26 березня 2023.
  16. ↑ 2022 International Women of Courage Award. U.S. Department of State. Процитовано 26 березня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Наджла_Мангуш&oldid=40624404