Міцва (мн. ч. мицвот, ашкеназі. міцвос; від івр. מִצְוָה‎ - «веління», «наказ») — припис, заповідь в іудаїзмі. У побуті мицва — до всякого доброго діла, похвальний вчинок.

У Торі згадується 613 міцвот: 248 предписаних (міцвот асі або хійувім — обов'язки) і 365 заборонених (міцвот ло Таас або ісурім — заборони).

Виконання міцвот покладено на всіх повнолітніх євреїв: хлопчиків з 13-и років і 1-го дня (після бар-Міцва), і дівчаток з 12 років (після бат-Міцва).

При виконанні більшості міцвот вимовляється спеціальне благословення (бенідікція, івр. браха‎ ‎)

Сенс заповідейРедагувати

Питання про сенс заповідей взагалі й значення окремих конкретних заповідей займало багатьох видатних єврейських мислителів, таких, як Маймонід, Шимшон Рафаель Гірш і багатьох інших[1].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Ицхак Хайнеман. Перевод с иврита: И.Векслер, Л. Китросский. Смысл заповедей = івр. טעמי מצוות (Ta'amei Mitzvot)‎. — Иерусалим : Амана, 1995. — 385 с.

ПосиланняРедагувати